Розташована в центрі селища на правому березі ріки Гологірки. Збудована гуцульськими майстрами в 1750 році.Датується за написом на одвірку захристії. В 1923 р. розширена, до бабинця прибудовано присінок, до вівтаря – ризниця і захристія (сюди перенесено двері від бабинця).
Дерев’яна, тризрубна, триверха. Складається з прямокутного центрального зрубу (5.77 на 6.60 м.), квадратного бабинця (3.78 на 4.45 м.), до якого прилягає присінок, рівної ширини і вдвічі довший від бабинця, та гранчастого пятистінного вівтаря (3.73 на 4.65 м.). соснові зруби поставлені на дубові підвалини. Зруби, значної висоти, завершуються високими восьмериками, які увінчані куполами з витонченими маківками. Споруда оточена піддашшям, яке опирається на випусти вінців і приставні кронштейни. Компактно згруповані об’єми створюють виразну, динамічну композицію, в якій домінує центральний верх у всіх розмірах (висота – 18.25 м.). всі об’єми перекриті зімкнутими зрубними склепіннями, відкритими до зеніту. Бабинець, з вузькими хорами вздовж західної стіни, з’єднаний з центральним зрубом невисокою лучковою аркою.
Іконостас ХІХ ст.. дерев’яний, чотириярусний, різьблений, золочений. Намісний ряд та Деісус відносяться до XVII ст.. Храмова ікона датується 1765 р.
Пам’ятка відноситься до яскравих творів галицької школи. У церкві зберігаються Хрест із мощами Пратулинських мучеників і частичка Глинянського хреста. Також є ікона отця Піо з реліквіями та ікона отця Шарбеля з реліквією.