Початки святині відносять приблизно до XIV ст. Під час загарбання Зимної Води у 1365 р. церква була власністю оо. василіян і вважалася парохіяльною для с. Зимна Вода, яка в тому часі ще не була польською, а село Рудно не існувало. Хоча власник Зимної Води Іван Голомбек утворив 1453 року для римо-католиків нову парохію, проте він і поляки цілий час користувалися церквою Воздвиження для богослужінь, аж до часу, коли збудували і освятили в 1625 р. костел св. Катерини. Біля церкви була дзвінниця, подібна до мурованої оборонної башти, з чотирма дзвонами різної величини. За поверсальської Польщі храм був під державною охороною. Сьогоднішнього вигляду святиня набула після ( перебудови? ) 1815 р. Відомо, що в 1930 р. відбулася канонічна візитація храму. У 1930-х рр. він перебував під патронатом наслідника Мечислава Лазовського зі Львова. Парохом був Корнило Загайкевич ( 1885 р. н. ). При церкві існували братства: "Апостольської Молитви (належало 100 чол.), "Доброї Смерти" (належало 90 чол.). У 1930-1932 рр. церкву надбудували вгору на 1,5 м., в результаті незначно підвищили дах зі збереженням його форми. В той же час перед церквою збудували нову, існуючу сьогодні дзвінницю. У період з 1946 по 1991 р. храм був діючий. У 1962 р. відремонтували дах церкви, помалювали бляху зеленою фарбою. У 1966 р. довкола святині влаштували огорожу з півтораметрової сітки, яку пофарбували. До храму зробили 91 сходинку. Над головним входом до святині є чотири дати: "1678-1936", "1968", "1987". Не знаю, що означають перші дві дати, можливо, користування Греко-Католицькою Церквою, інші, очевидно, показують роки ремонту або відновлення. Від 1991 р. церква належить греко-католицькій громаді. Будівля збудована на вапняному розчині з цегли 27 х 14 х 7 см. в "йосифінському" стилі. Колись біля неї стояли старі липи. За час Незалежності України церкву відремонтували зовні, збудували дві каплиці. У 2008 р. церкву пограбували - міліція не знайшла позолочену корону і старовинну Біблію.