Археологічні знахідки засвідчують про ознаки життя на території сучасного села Суховоля ще задовго до перших згадок 1453 р. невід’ємним атрибутом мешканців Суховолі було релігійне життя. Основою християнського життя став храм св. Івана Богослова, згадка про який подається в протоколах єпископської візитації 1743 року. Однак інші факти засвідчують про існування храму ще декількома десятиліттями раніше, зокрема ерекційний акт 1729 року. На початок XVIII ст. нараховувалося лише 38 парафіян, які щороку сплачували священику по 20 грошів. Перший поділ Польщі в 1772 році і втручання центральної влади на чолі з цісарем Австрії Йосипом ІІ внесли корективи в церковне життя. Мало чисельні парохії, в яких не було постійного священика, приєднували до сусідніх. Така ж доля спіткала суховільську парохію, яка стала частиною мшанської, тому парохи Мшани проводили служби і в Суховолі. Така ситуація продовжувалася до ХХ ст. В ХІХ ст. духовним наставником Суховолі і Мшани був Євстахій Коцовський, який душпастирював тут в 1832 – 1836 роках. Наступний хто у 1838 – 1851 роках проводив душпастирську роботу був Максиміліан Яросевич. З 1852 по 1853 рр. пароха не було, а такі функції виконував адміністратор Петро Мартинович. З 1854 по 1856 р. адміністратором був Іван Ілевич, де пробув в подальшому парохом до 1882 року. В 1883 році парохом став Михаїл Шведзинський, де пробув духовним наставником до 1896 р. Вже наступного року парохом став Лукіян Січинський. Саме завдяки йому було збудовано сучасний мурований храм св. Івана Богослова за проектом відомого архітектора Василя Нагірного. Працював над оздобленням храму відомий митець Антін Манастирський, який створив величні ікони храму бічних вівтарів – Богоматері (1927) і Христа (1928) та запрестольний образ св. Івана Богослова (1938). 23 травня 1930 року отця Лукіяна Січинського не стало. Провести отця з’їхалися з навколишніх сіл, було присутніх 17 священиків. В 1930 р. настоятелем став Юрій Малий. Після смерті сотрудника Ігнатія Цегельського, духовним наставником став Микола Хмільовський. З 1939 року парохом відновленої парохії у с. Суховоля став Ярослав Левицький, де пробув до 1941 р. Наступного року сотрудником суховільської парохії став Теодор Петрина. Отець активно проводив катехизацію серед учнів, суховільчанам запам’ятався національно свідомою людиною. Наступним душпастирем в 1956 – 1960 рр. був о. Іван Тіменик, пізніше служив Літургію в Рудно. Активно працював на благо церкви о. Іван Микитин, який пробув наставником храму св. Івана Богослова 9 років. За його сприяння було встановлено огорожу навколо церковного подвір’я, проведено освітлення в церкві. Прислужився активній душпастирській роботі о. Василь Коржинський, який пробув парохом церкви св. Івана Богослова протягом 21 року – з 1969 по 1991 р. Беззаперечно колосальний внесок в релігійне життя суховільчан вніс о. Ростислав Гладяк, який розпочав душпастирську роботу в 1991 році. Отець Ростислав народився 8 червня 1950 р. у с. Соснів Теребовлянського району. До початку навчання у Ленінградській семінарії, отець закінчив різьбярське училище у смт. Івано – Франкове, після чого пройшов військову службу. Займався душпастир колекціонуванням творів сакрального мистецтва. 90-ті роки ХХ ст. були насичені подіями в церковному житті, зокрема було збудовано в 1993 р. капличку, протягом 1992 – 1993 рр. велося будівництво триборства. Особливим для вірян став 1994 р., коли на храмовий празник в Суховолю прибув з візитом Владика Львівської єпархії УГКЦ Василь Медвіт. Завдяки заробітчанам с. Суховоля церкві було подаровано в 1996 р. кадильницю, чашу, дискос, звідницю та ложечку; в 199 р. фундовано Плащаницю. В 2000 р. суховільська парохія ввійшла до новоствореної Стрийської єпархії. В 1995 р. за ініціативи учнів 11 класу була збудована шкільна каплиця.