Історія:
З 1806 року Марія Вінченцо, безгабітова сестра з монастиря Святого Хреста (Santa Croce) зібрала невелику групу благочестивих жінок, готових до богопосвяченого життя. Поселились вони у невеликому будинку на фундаментах (різновид назви “вулиця” у Венеції) Святої Клари (fondamenta Santa Chiara) та жили за правилами францисканського ордену - так званих кларисок.
Незабаром, зокрема завдяки сприянням венеціанського священика Джуліано Катулло, отримали місце на будівництво монастиря та церкви, яке змогли здійснити завдяки чисельним жертводавцям. У 1815 році почалися роботи з будівництва невеликої церкви і монастиря, обидва побудовані в задній частині від лінії будинків.
Проект та керування будівництвом було доручено Джіанантонію Сельва, після смерті якого завдання перейшло до Антоніо Діедо. Він завершив церкву і монастир в 1834 році, зумівши правильно зінтерпретувати малюнки, залишені його попередником (нині зберігаються в музеї Коррер).
Ця церква є однією з небагатьох культових будівель, побудованих в Венеції в XIX ст., в той час коли церкви і монастирі не будувались, а зносились.
Фасад:
Елегантний і простий неокласичний фасад невеликої церкви завершується тимпаном з двома кутовими пілястрами.
Інтер’єр:
Інтер’єр cкладається з однієї нави (нефа) із плоскою стелею. Особливої уваги заслуговує невеликий циліндричний звід, розташований в поперечному напрямку над святелищем, який відділений від нефа двома великими іонічними колонами.
Дзвіниця:
Через брак місця дзвіниця була побудована на фасаді монастирського будинку.
Монастир:
Був побудований одночасно з церквою. В основному він складається зі старого будинку, в якому від початку жили сестри.
Твори мистецтва всередині:
Інтер’єр має один неф з плоскою стелею та панелями, прикрашеними картинами, зробленими технікою фрески та стукко (так званий “штучний мармур”, вищий сорт рельєфної штукатурки з гіпсу).
Святилище:
Кивот із мармуру в оточенні двох ангелів роботи А. Діедо (на основі моделі кивоту з церкви Сан-Мауріціо, розробленого Сельвою). Тут теж знаходиться картина святого Франциска, який отримує стигмати (Л. Куерена).

В церкві є скульптури таких авторів, як А. Бозе, Л. Дзандоменеґі і B. Феррарі та картини Дж. Борсато.

Коротка історія громади у Венеції та її священнослужителі
У 2001 році відбулось кілька перших богослужень, включаючи Богоявлення та Великдень, під проводом о. Євгена Небесняка в семінарійній каплиці при салезіянах на Ґадзері (Istituto salesiano a Gazzera, Venezia)
16.11.2001 - офіційне представлення о. Василем Поточняком першого капелана для громади у Венеції о. Михайла Палія в церкві Насвятішого Імені Ісуса (Santissimo Nome di Gesù).
21.11.2001 - перша служба вже першого постійного капелана о. Михайла Палія в церкві Насвятішого Імені Ісуса, в якій служиться аж по сьогодні.
23.06.2002 р. (Свято П’ятидесятниці) - представлення нового капелана о. Олексія Саранчука, який служив до Різдва 2013 р.
28.10.2012 - перше особисте представлення громаді нового капелана о. Ярослава Чайківського і перша Св. Літургія. Постійно почав служити від Різдва Христового 7.01.2013 по сьогодні.

Сторінка української суботньої школи Св. Марка, яка діє при громаді:

https://www.facebook.com/shkolasvmarka/?ref=bookmarks