До 1946 року парафія і храм належали до УГКЦ. У 1946—1989 роках — до РПЦ. Знову парафія і храм стали греко-католицькими з січня 1990 року.

Храм збудували у 1835 році місцеві жителі, які водночас були і жертводавцями.

При парафії діють: братство «Жива Вервиця» (2005); УМХ (1998); Марійська дружина (1998); Вівтарне братство (1998); братство Матері Божої Неустанної Помочі (1998).

На території села є фігура Матері Божої та хрести парафіяльного значення. У власности парафії є проборство.

Парохи:

о. Микита Дякув (1882—1888),
о. Ромуачьд Фщелович (1888—1890),
о. Тимофій Бурдуляк (1890—1893),
о. Іван Зозулях (1893—1896),
о. Семеон Семків (1896—1897),
о. Петро Рулакевич (1897—1920),
о. Олекса Кваснюк,
о. Ілля Мединський,
о. Андрій Декальський,
о. Констянтин Консевич,
о. Омелян Осадца (1920—1923),
о. Михайло Дмитрик (1923—1925),
о. Григорій Кубай (1925—1928),
о. Григорій Олексіїв (1928—1931),
о. Степан Цісик (1931—1932),
о. Володимир Мушкетик (1932—1935),
о. Богдан Романишин (1936—1943),
о. Микола Козяр (1944—1946),
о. Йосафат Станчик (1946—1953),
о. Шафран (1953—1954),
о. Михайло Скарлаш (1955—1957),
о. Ярослав Домінський (1957—1959),
о. Грош (1960),
о. Іван Ворончак (1960—1961),
о. Михайло Немелівський (1962—1969),
о. Сергій Кострицький (1969—1982),
о. Григорій Петришин (1983—1993),
о. Антон Вербовий (1993—1995),
о. Ярослав Капулов (1995—1998),
о. Григорій Пертишин (1998),
о. Роман Ворончак (жовтень-грудень 1998),
о. Роман Бронецький (з 19 грудня 1998).