Ймовірно, греко-католицька парафія села була утворена ще у першій половині XVIII століття — через кілька років після заснування села у 1710 році (перша писемна згадка) і належала до парафії м. Монастириська. Перша згадка про парафію с. Горішня Слобідка як самостійну, але все ж дочірню, датується 1868 роком, коли в селі було збудовано перший храм. Тоді вона була греко-католицькою і такою залишилася до 1946 року. Це була дерев'яна церква, споруджена як капличка Святого Теодосія Печерського. Будівництвом керував Гнат Гнатів.

У 1956 році державна влада церкву закрила. У 1960-х роках з невідомих причин поблизу церкви виникла пожежа. Лише дивом уціліла дерев'яна церква, завдяки жителю села Івану Урану. Радянська влада будь-яким способом хотіла знищити церкву, але завдяки зусиллям тодішнього голови колгоспу Бориса Ливкуна і тодішнього голови сільської ради Михайла Геда церква в селі збереглася.

Відколи в селі закрили церкву, багато парафіян відвідували міську церкву.

Багато людей, які вважали себе греко-католиками, пішли у підпілля. Монахиня Стефанія Василів запрошувала для проведення богослужінь та уділення Святих Тайн о. Павла Василика, о. Василія Семенюка та инших, які таємно відправляли у неї в хаті, а потім упродовж 15 років відправляли в хаті О. Старик та в хаті Ганни Парацій. Так тривало до 1988 року Тоді у селі відкрили церкву у підпорядкуванні РПЦ. 31 грудня 1988 року на сільському цвинтарі відбулося перше відкрите богослужіння (майже за рік до легалізації УГКЦ). Ного відправив єпископ Павло Василик. Після Служби Божої було освячено хрест.

У наступні роки тут починають діяти уже дві конфесії РПЦ і УГКЦ. Православна громада, яка тепер належить до Монастириського деканату Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ, залишила за собою дерев'яний греко-католицький храм, який діяв з 1868 року, а греко-католицька громада, утворена в 1990 році, почала збирати кошти на будову власної церкви.

Будівництво церкви греко-католики розпочали в лютому 1994 року. Будовою керували В. Било, І. Старик, а також О. Парацій.

У побудові храму брала участь уся громада, а також мешканці із сусідніх сіл. Завершили будівництво у 1995 році. Архітектор — Михайло Нетрибяк, автор іконостасу та розписів — Володимир Василик. До того часу відправи відбувалися в тимчасово спорудженій капличці біля могили УСС, а також у капличці на подвір'ї діючої церкви.

У листопаді 1994 року відбулося перше богослужіння в церкві, будівництво якої не було завершеним.

10 серпня 1997 року владика Михаїл Сабрнга, тодішній правлячий архиєрей Тернопільської єпархії, освятив церкву Святого Теодосія Печерського і уділив ієрейські свячення о. Івану Савпцькому.

При парафії діють: братство «Матері Божої Неустанної Помочі», Вівтарна дружина.

Парохи:

о. Захарій Полляшецький (1894—1919),
о. Любомир Бєлінський (до 1938),
о. Палагіцький і о. Сингалсвич (до 1945),
о. Володимир Ржсвський (до 1947),
о. Костянтин Висоцький (1947—1955),
о. Нагірняк (1955—1956),
о. Володимир Білінський (до 1978),
о. Дем'ян Михайлишин (весна 1979—січень 1992),
о. Григорій Петришин (1993),
о. Василь Шайда (1993—1995),
о. Петро Заліпа (1996),
о. Ярослав Пилипів (1996—1997),
о. Іван Савицький (з 11 вересня 1997).