Перші згадки про стареньку дерев’яну церкву під гонтом відомі ше з часів Австрійської імперії, тож греко-католицька парафія на той час уже існувала. У 1929 році, в роки служіння о. Марка Гіля, в селі побудували нову дерев’яну церкву за добровільні пожертви парафіян. Парафія і храм до 1946 року належала до УГКЦ. У 1946—1990 — до РПЦ.

Після Другої світової війни, в 1958 році, парафіяни села були змушені побудувати нову дерев’яну церкву, оскільки стара церквиця була спалена в роки війни. Саме стараннями о. Дем’яна Михайлишина у 1990 році парафіяни перейшли в лоно Української Греко-Католицької Церкви.

У травневу неділю 1993 року священники о. Дмитро Подоба, який служив на парафії у селі Гончарівка, та о. Михайло Бойчук, парох з с. Григорія, освятили наріжний камінь майбутнього храму. Селяни у своїй гончарівській цегельні випалили для будівництва церкви 320 тисяч штук цегли, надали значні пожертви на закупівлю будівельного матеріалу. Покрівельні роботи виконали майстри з села Бариш Бучацького району.

У 1994 році будівництво церкви Було завершено, а в 1996 році храм освятив списком Михаїл Сабрига.

Натхненниками будівництва нової церкви були Петро Горожанський та о. Дмитро Подоба, які займалися постачанням будівельних мате-ріалів, давали цінні поради.

У роки служіння о. Ярослава Максимлюка та з благословення єпископа Димитрія Григорака у червні 2013 року розпочали реставрацію зовнішньої частини церкви.

При парафії діють спільноти: «Матері в молитві» та «Божого милосердя», Вівтарна дружина.

Парохи:

• о. Марка Гіля,
• о. Дем’ян Михайлишин,
• о. Дмитро Подоба (1991—1999),
• о. Ігор Джиджора (1999—2001),
• о. Василь Циріль (2001—2002),
• о. Володимир Калабішко (2002—2004),
• о. Олег Червак (2004—2011),
• о. Ярослав Максимлюк (з 2012).