Будівництво кам'яної церкви тривало упродовж 1884—1887 років. Церква збудована у візантійському стилі, перебудована у 1938, коли на парафії служив о. Іван Галібей. Основними жертводавцями були Антон П'єджицький, дідич села, та поміщик села п. Зеленський. Дідича з родиною поховано на подвір'ї церкви. Розпис здійснив у 1991 році Володимир Кісілюк.

До 1946 року парафія і церква належали до УГКЦ. У 1946—1990 роках — до РПЦ. У 1944 році о. Галібся заарештували державні органи за патріотичний зміст проповіді, а церкву закрили. Деякий час церкву використовували під склад для зерна, а пізніше дали дозвіл проводити богослужіння у православному стилі.

Єпископську візитацію у 2004 році провів Бучацький владика єпископ Іриней Білик.

При парафії діють спільноти: «Матері в молитві», «Жива вервиця», братствво «Апостольство молитви», Вівтарна дружина.

На території села є фігури, каплички та хрести парафіяльного значення.

Парохи:

о. Іван Галібей,
о. Іллярін Лукашевич (1869—1903),
о. Іван Палагінський (1903—1904),
о. Авксентій Глібовицький (1904—1920),
о. Методій Супрун (1920),
о. Іллярій Лушпинський (1920—1922),
о. Іполіт Бабак (1922—1925),
о. Іван Галібей (1925—1944),
о. Володимир Ольхоний (до 1990),
о. Валерій Кандюк (1990—1992),
о. Ярослав Павлик (з 1992).