На місці старої дерев'яної церкви, яка згоріла, громада села за підтримки греко-католиків із сусідніх сіл у 1885 році збудувала нову кам'яну церкву.

Парафія належала до Львівської греко-католицької єпархії. У 1885 році парафія с. Жизномир перейшла до новоутвореної Станиславівської єпархії. У роки будівництва храму парохом села був о. Юліан Левицький.

До середини 1930-х років храм мав назву Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Перейменований на честь Царя Христа у роки служіння о. Василя Стрільбицького. Храм був діючим до 1946 року.

У 1946—1989 роках храм був закритий державною владою і перетворений на склад зерносховища. Парафія діяла нелегально, завдячуючи підпільному єпископу Павлові Василику і священникам о. Миколі Сімкайлу, о. Григорію Сімкайлу, о. Володимиру Війтишину та іншим підпільним священникам, а також сестрам монахиням Згромадження Пресвятої Родини: Платоніди, Титияни, Соломії. Служби Божі і всі греби відбувалися у хаті, де прожинали сестри монахині Згромадження Сестер Пресвятої Родини, і в хатах парафіян.

У 1990 році парафія розпочинає діяти легально. Це був період відбудови та реконструкції храму. Зусиллями парафіян села та діаспори (вихідців з села Жизномир, які були головними жертводавцями) храм постав з великої руїни. Служби Божі відправляли о. декан Йосип Мороз і о. Анатолій-Йосафат Дула. Іконостас виготовлений у 1991 році Володимиром Федорівим з Івано-Франківська.

У 1991—1992 роках Роман Лесів і Михайло Поморський виконали настінні розписи. У храмі є дві запрестольні ікони — Царя Христа і Матері Божої, які написав у 1991 році Роман Лесів.

11 липня 1993 року освятив храм єпископ Івано-Франківської єпархії УГКЦ Павло Василик.

Візитації парафії здійснили: у 1993 році — владика Павло Василик, у 1996 році — владика Михаїл Сабрига, у 2004 році владика Іриней Білик.

На території парафії є кілька каплиць, які збудовані за кошти і силами парафіян, а саме: Матері Божої, Матері Божої Неустанної Помочі, на місці Йорданського освячення води, каплиця із встановленими фігурами Ісуса Христителя та Ісуса Христа. Також за кошти і за участі парафіян встановлено фігуру Матері Божої, в урочищі «Монастирок». Відновлено цілюще джерело і встановлено фігуру Ісуса Христа. На території парафії також є 19 хрестів.

Парохи:

о. Григорій Маринович ([1832]-1843), адміністратор
о. Василь Крушельницький (1843—1845), завідатель
о. Олексій Павенський(1845—1851), адм., (1851-†17.02.1878), капелан
о. Юліан Левицький (1878—1880), адм., (1880—1892), капелан, (1892—†6.03.1900), капелан
о. Антін Одіжинський (1900—†27.02.1925), парох
о. Володислав Носковський (1925—1927), завідатель
о. Василь Стрільбицький (1927-[1938]),
о. Микола Сімкайло,
о. Григорій Сімкайло,
о. Володимир Війтишин,
о. декан Йосип Мороз (з 1990),
о. Анатолій-Йосафат Дула.