Відомо, що у 1841 році парохом був греко-католицький священник о. Микола Стеблицький, який проводив богослужіння у невеличкій дерев'янці церкві Святого Мнколая. Церква була завжди діючою. У 1841—1948 роках вона була греко-католицькою, у 1948—1991 роках належала до Московського патріярхату, з 1991 року — знову в лоні УГКЦ.

Мурований храм збудовано у 1877 році стараннями місцевих парафіян та настоятеля храму о. Павла Новаківського. Відновили іконостас та розпис храму у 1977 році за о. Івана Іванціва. Жертводавці — місцеві парафіяни.

Першу візитацію парафії у 1996 році здійснив владика Михаїл Сабрига — єпископ ординарій Тернопільської єпархії.

При парафії діють: Вівтарна дружина, спільнота «Матері в молитві», братство «Апостольство молитви».

На території парафії є хрест на честь скасування панщини, фігура Матері Божої, Хресна дорога, пам'ятний знак «Ангел-хоронитель» при в'їзді до села, капличка, хрест середини XVII ст. як пам'ятка про те, що жителі села пережили епідемію чуми, хрест на згадку про спалене село Обози — оберіг села.

Парохи:

• о. Микола Стеблицький (1841),
• о. Павло Новаківський,
• о. Іван Іванців,
• о. Микола Стеблицький (1841—1885 рр.),
• о. Павло Новаківський (1885—1912),
• о. Володимир Маланчук (1912—1938),
• о. Теодор Бабуняк (1938—1944),
• о. Наняк (1944—1948),
• о. Кацалай (1948—1953),
• о. Григорій Калюга (1953—1972),
• о. Смішко (1972—1974),
• о. Володимир Ольховий (1974—1992),
• о. Іван Іванців (з 1992).