Перша згадка про парафію датується 1798 роком. У селі була дерев'яна церква, яка потім згоріла. А в 1833 році збудували кам'яну церкву під патронатом Стеллі Турнау фон Добчице з роду баронеси Wattmann.

Парафія вже тоді була греко-католицькою. На той час в с. Бедриківці проживали греко-католики, римо-католики та юдеї.

У квітні 1963 року, на другий день Великодніх свят, державна влада храм закрила і згодом переобладнала під музей.

20 листопада 1988 року, у переддень храмового свята Архистратига Михаїла, храм був відкритий за участі о. Богдана Срібняка, але у приналежності до РПЦ.

Священник о. Василь Вирозуб після легалізації УГКЦ відмовився перевести парафію і храм в її лоно. В парафії відбувся розкол і в 1991 році було зареєстровано дві громади: 24 липня — громаду УАПЦ (нині ПЦУ), 25 серпня — громаду УГКЦ.

З 1991 року храмом одноосібно, незаконно, володіє православна громада. У зв'язку з конфесійною агресивністю о. Василя Вирозуба і парафіян УАПЦ, а також їх чисельною перевагою, УГКЦ в своєму храмі відправ не проводила, хоча є розпорядження голови Тернопільської обласної адміністрації від 25 квітня 1994 року про почергове використання храму двома громадами.

Вірні греко-католицької церкви с. Бедриківці зазнали багато переслідувань та знущань. Богослужіння проводили нерегулярно — біля капличок, хрестів, біля могили загиблим Борцям за волю України, на церковному подвір'ї.

Священник о. Володимир Рачковський зумів ще більше згуртувати громаду і переконати її в необхідності збудувати свій новий храм.

Але сесія Бедриківської сільської ради, де переважна більшість депутатів є православними парафіянами, не дала згоди на виділення земельної ділянки під будівництво греко-католицької церкви-каплиці. Та, незважаючи на це, 27 жовтня 2013 року владика Бучацької єпархії Димитрій Григорак освятив наріжний камінь під будівництво храму. Силами парафіян та з допомогою жертводавців, а особливо підприємців братів Навольських (Івана, Миколи, Ярослава, Степана), вихідців з с. Бедриківці, на невеликому пустирі біля сільської школи було закладено фундамент невеликої церквиці. А вже до Різдва Христового 2014 року було збудовано тимчасову каплицю, де сьогодні парафія проводить усі богослужіння.

Діє Вівтарна дружина, спільнота «Матері в молінні», формується Марійська дружина.

Є фігури Матері Божої і а хрести парафіяльного значення.

Парохи:

• о. Діонисій Гурницький (1879—1900),
• о. Микола Кейван (1900—1901),
• о. Михайло Баричко (1901—1910),
• о. Євсгахій Гордійчук (1910—1911),
• о. Василь Стрільців (1911—1926),
• о. Ілія Братик (1926—1933),
• о. Микола Голіовий (1935—1938),
• о. Володимир Барнич (1938—1952),
• о. Яструбовський,
• о. Володський,
• о. Санатович,
• о. Михайло Веншрак (1988«»1989),
• о. Василь Вирозуб (1989—1991),
• о. Василь Черничук,
• о. Іван Сендзюк,
• о. Ярослав Шмиглик,
• о. Онуфрій Швигар,
• о. Володимир Рачковський (з березня 2012).