З 1968 по 1982 рік українські паломники молилися у каплиці Базиліки Розарій при санктуарію в Люрді перед престолом, що так і називається і по сьогодні Українським Престолом.

В кінці 70-х років ХХ століття єпископ Тарбу дозволив українцям побудувати храм і вже в 1980 році кардинал Йосиф Сліпий та Папа Римський Іван Павло ІІ дали своє благословення на зведення храму.

Коли вже було погоджено, що храм буде побудований, українці з усього світу взялися допомагати у реалізації цього проекту і врешті Українська Церква Успіння Божої Матері в Люрді була збудована в 1982 році в часі, коли Екзархат очолював Преосвященний єпископ Володимир Маланчук.

Кошти на будівництво храму зібрав о. Василь Прийма, а жертводавцями були представники української діаспори у Європі, Північній та Південній Америках та Австралії.

Проект церкви також був дарунком від Мирослава Німціва - українського архітектора зі Сполучених Штатів.

З 1980-го року, о. Василю Приймі у будівництві храму почав допомагати також о. Павло Когут. Він організовував добровольців для будівельних робіт, що тривали два роки. Отець Павло також запросив професора іконописця Юрія Новосельського з Польщі для розпису церква. Іконостас же розписав видатний український художник та графік Петро Холодний.

Церкву було посвячено у 1982 році Високопреосвященнішим Архиєпископом Мирослав-Іваном Любачівським за участі Монсеньйора Анрі Донзе, єпископа Тарбу та Люрду та в присутності прочан.

О. Василь Прийма виконував священниче служіння в Люрді від 1988 року до самої смерті у 2004 році. Його наступником був о. Петро Гай чину місіонарів Серця Христового, що прибув з Австралії і виконував священниче служіння в храмі до 2011 року. Опісля, капеланом церкви Успіння Божої Матері в Люрді був призначений о. Герман Ничак, ЧСВВ, який надавав духовну опіку паломникам до 2017 року.

Сьогодні, священниче служіння у Люрді виконує отець -мітрат Михайло Романюк.

Окрім священників, місією в Люрді, ще до побудови українського храму, опікуються Сестри Служебниці Непорочного Зачаття Діви Марії (СНДМ). Сьогодні сестри Марта та Атонія допомагають священникові в духовному супроводі прочан та піклуються про храм та церковний будинок.