Парафія с. Звенигоро своїм заснування сягає 18 століттям. Відповідно до фундаційної грамоти графа Стефана Потоцького, виданої 7 грудня 1712 року в Любліні на заснування монастиря оо. Василіян у Бучачі, родина Потоцьких, які були власниками села Звенигород, передала його у власність монастиря. Ймовірно, що від того часу була заснована греко-католицька громада.

Парафіяльний храм, який зберігся до сьогодні і є у користуванні громади ПЦУ, був збудований у 1923 році. Вірогідно, що на цьому ж місці був давніший храм. Про це свідчить пам'ятний хрест на церковному подвір'ї з написом: «На цьому місці був вівтар храму...».

У роки переслідувань УГКЦ, після Львівського псевдособору 1946 року, у с. Звенигород активно діяла підпільна УГКЦ.

Парафіяльна церква (1923), була підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена у 1989 році мешканцями Звенигорода. Внаслідок міжконфесійних протистоянь у 90-х роках минулого століття громада села розділилася. Переважна більшість громади заявила про приналежність до ПЦУ і про право на храм. Згодом проборство і костьол місцева влада передала у власність греко-католикам. Згодом виявилося, що він для храму виявився непридатним, оскільки в радянський період його використовували, як колгоспний склад міндобрив та різних хімікатів.

Тоді з ініціативи парафіян, тодішнього о. Володимира Шафрана з благословення владики Михаїла Сабриги було прийнято рішення про побудову невеличкого храму, який завершили будувати у 2002 році. Освятив новозбудований храм владика Іриней Білик.

При парафії діє: братство «Апостольство молитви», біблійний гурток, Вівтарна дружина.

Парохи:

о. Василь Мельник (1899—1949),
о. Софрон Дмитерко,
о. Степан Легкий,
о. Павло Василик,
о. Тарас Сеньків,
о. Григорій і Микола Сімайли,
о. Йосип Мороз,
о. Петро Прибула,
о. Олег Гронський (2004—2007).