До 1945 року село Дуліби населяли поляки, які збудували римо-католицький костьол (нині — це храм ПЦУ). У селі також була греко-католицька церква, яка згоріла у 1944—1946 роках під час депортації польського населення з України і українського з Польщі.

З приходом радянської влади костьол використовували як спортзал, пізніше — як їдальню, згодом — як склад. Зародження підпільної греко-католицької громади в селі очолив о. Павло Василик. Вірні таємно збиралися на богослужіння у лісах біля Стрипи. Згодом у такому служінні о. Павлу допомагали о. Микола і о. Григорій Сімкайли, пізніше священники проводили підпільні богослужіння у домівках парафіян, у так званих домашніх церквах.

Із виходом УГКЦ з підпілля греко-католицька громада на чолі з о. Іваном Іванцівим використовувала для богослужінь так званий дім спеціаліста, який згодом передали під богослужбову капличку. З 1993 року на цьому місці починають будівництво храму, для фундаменту якого використовують будівельний матеріал зі знищеного радянським режимом римо-католицького костьолу у с. Берем'яии.

Церкву святого великомученика Димитрія Мироточця 8 листопада 2004 року освятив владика Бучацькоі єпархії Іриней Білик.

При парафії діють: спільнота «Матері в молитві», братство Матері Божої Параманної, а також братство «Апостольство молитви».

Парохи:

• о. Павло Василик,
• о. Микола і о. Григорій Сімкайли,
• о. Іваном Іванців (1992—2002),
• о. Михайло Гевак (з грудня 2012).