Перша писемна згадка про село датується 1785 роком. Згідно з архівними документами за 1880 рік, українська громада належала до греко-католицької парафії с. Зарваниця. У селі діяв греко-католицький храм та костьол, які в роки Першої світової війни були зруйновані Під час відновлення храму відправи відбувалися у школі та у відреставрованому костьолі. У 1927 році парафія була відлічена віл парафії с. Зарваниця. Храм був діючим д о квітня 1944 року. Під час артобстрілу села німецькими військами 18 квітня 1944 року церква була майже повністю зруйнована, а з 1946 року була недіючою. У 1983 році залишки храму знищила державна влада. Парафія залишалася греко-католицькою і в часи підпілля. Богослужіння відбувалися в приватних помешканнях парафіян та на старому цвинтарі.

У 1989 році богослужіння відновили у приміщенні костьолу. У 1990 році на місці та за планом зруйнованої церкви розпочали відбудову церкви. Автор іконостасу — Олександр Гресс, автор розпису — Василь Бронецький.

7 липня 1992 року новий храм освятив єпископ Михаїл Сабрига.

Єпископська візитація парафії відбулася у 2001 році. Її провів Бучацький єпархіяльний єпископ Іриней Білик.

При парафії діють: братство «Матері Божої Неустанної Помочі», спільнота «Матері в молитві», гурток «Біблійне коло» (з 2014).

На території парафії є капличка на честь святого Івана Хрестителя та хрести парафіяльного значення. У власності парафії є проборство.

Парохи:

• о. Миром Головінський (1927—193),
• о. Фанга,
• о. Богдан їжак (1932),
• о. Степан Кулак (1944),
• о. Роман Долішняк (1989),
• о. Василь Івасюк,
• о. Зиновій Монастирський (1990),
• о. Володимир Білінський (1991),
• о. Валерій Канлюк (1992—1996),
• о. Олег Шумелла (з грудня 1996).