Друга Світова Війна, яка розгравалася на території України, нанесла населенню великих переживань і нужди. Велике число громадян України опинилося у злиднях, шукаючи якогось захисту за межами їхньої Батьківщини. Так почалася друга численна еміграція до Канади. Велика кількість наших людей на теренах Канади створила великі потреби не лише матеріальних, але також духовних напрямів. Торонтонська Єпархія, як і інші Канадські єпархії, знайшлися в обставинах росту громад, потреби включення у вже існуючі, як церковні так і світські установи.

Ця обставина дала поштовх душпастирям та вірним до побудови нових приміщень. Парафія „Матері Божої Неустаючої Помочі” вже втретє шукає за місцем де б примістити своїх парафіян. По нарадах священників з церковним зарядом, знайдено і закуплено гарну площу на будову нової церкви в околиці вул. Блюр і Осінґтон. Площа знаходилася в гарному місці Торонто.

На тому місці вже скоріше словаки, східного обряду, думали будувати свою церкву. Будівничі не перевірили ґрунту, і побудували фундамент, який завалився. З’ясувалось, що це був насип ями, з якого місця скоріше викопували гравій, а тверда земля знаходилася набагато глибше. Коли прийшло до будови церкви Святої Покрови, то архітектор і будівельники в першу чергу перевірили як заглибоко є тверда земля. З’ясувалося, що будувати треба на залізних стовпах глибиною подекуди 50-ть стіп. Будова була масивна, бо по сорока роках нема навіть маленької тріщини.

Будова церкви Покрова Пресвятої Богородиці почалася в 1962 році за проектом інженера Євгена Ґрей та під керівництвом інженера Романа Думин.

Літом 1964 р. закінчено будову і треба було приступати до прибрання церкви.

Церква сама побудована в стилі Козацького Барокко. В середині церкви є балкон від хорів до Іконостасу. Будова зпроектована з чотирма каплицями, на балконі, по обох сторонах святилища та хорів.

Увійшовши до церкви, виникла потреба устаткування церкви лавками, які поміщують шістсот (600) сидячих місць. Вірні, стоячи в храмі, спиралися на стіни і пілястри та зробили в них значні знаки, тому було вирішено прикрасити їх мармуром. Ясний жовтий мармур спроваджено з Італії. Ціла церква разом із хорами має внутрішні стіни та пілястри в мармурі. На дальшому порядку прийшло поставлення та розпису Іконостасу, який вирізьбив митець Барак. Розмалювання Іконостасу доручено професорові Святославу Гординському. Дальшого розпису церкви він не міг робити, тому що Блаженійший Патріарх і Кардинал Йосиф Сліпий покликав пана Святослава Гординського до Риму, щоб він розписав Святу Софію в Римі. Пан Гординський на канві розписав цілу святиню, а з цих взірців італійські майстри ці іконописи перекинули на мозаїку, якою покриті стіни Святої Софії в Римі.

Святилище в Святій Покрові розписав митець Іван Бєльський. Він розписував латинські церкви в Венесуелі, де його запізнав наш Владика Кир Ізидор Борецький, та запросив мистця до Канади, де він розписав церкву Святого Священномученика Йосафата на Франклін вул., а в нашій церкві - святилище.

Не маючи фондів ми мусіли відкласти дальший розпис на пізніше. В 1971 р. продовжено розпис церкви. Тим разом мистцем став знавець східного малярства Й. Шліпер, бувший професор східного малярства на Карлському Університеті в Оттаві. Він розписав стіни церкви до середньої бані. По закінченні контракту він на запрошення о. Володимира Тарнавського переїхав до Едмонтону, Альберта, щоб там розписувати відновлену церкву св. Юрія, з тих причини ми знову були змушені відкласти розпис нашої церкви на пізніше.

По десяти роках розгорнувши кампанію пошуків за фондами і осягнувши їх, почали шукати за знавцями Східного малярства, а знайшовши їх рішили, що треба закінчити розпис нашої церкви Святої Покрови. Цим разом ми знайшли художників з України. Та поки прийшлося до розпису церкви, необхідно було направити дах, тому що затікала вода. Полагодивши справу осушення стін та бані, приступили до кінцевого розпису церкви. Група художників з України під проводом Олега Валенюка зайнялася останньою фазою розпису церкви, на протязі двох років вся праця розпису закінчилася.

За планами церковного заряду під проводом отців душпастирів розглянуто потребу реставрації церкви зі зовні.

В дальшому нашому плані було побудувати священичу резиденцію, на церковному майдані, яка б лучилася горішнім коридором з церквою. Звернено увагу на те, щоб можна було мати можливість обходу церкви під час Великодня.

За благословенням Преосвященного Кир Степана Хміляра ми приступили до будови згаданої резиденції. В розвитку дії ми були змушені затягнути позички. Зразу взяли позичку в нашій Кредитовій Спілці Святої Марії, а з часом в Кредитовій Спілці ”Будучність”. Крім цього ми заголосили кампанію призбирання фінансів, а парохіяни щедро відгукнулися на наш заклик. Праця будови зі своїми труднощами таки проходила вперед. Побудова священичої резиденції була закінчена у 2007 році, яку благословили Преосвященні Владики Кир Стефан і Кир Корнилій при участі парафіян та гостей.

В парафії маємо організації: Б.У. К. – Братство Українців Католиків, Л.У.К.Ж.К. – Ліґу Українських Католицьких Жінок Канади, Церковний Хор під керівництвом Зенона Лавришина, Хор "Благовіст" під керівництвом п. Лесі Коник, а в проводі парохії є Церковний Заряд, який гармонійно працює з отцем парохом.

При церкві довгі роки існувала Кредитова Спілка Св. Марії, яка могла похвалитися понад 30-ти мільйонами оперативних здобутків чи оборотом. Вона не раз була поміччю для наших парохіян при купівлі нерухомості чи домів. У 2009 році, в ситуації світової фінансової кризи, Кредитова Спілка Святої Марії об’єдналася з Кредитовою Спілкою Будучність.

В парохії служили слідуючі отці:

о. Канонік Петро Каменецький – перший парох, о. Ярослав Бенеш, о. Степан Хабурський, о. Мар’ян Цурковський, о. Іван Романчукевич, о. Маркіян Стефанів – другий парох, о. Йосиф Кутний, о. Володимир Жолкевич, о. Ярослав-Теодор Савчак, о. доктор Мирон Стасів – третий парох, о. Михайло Харина, о. Іван Труш, о. Степан Рушчак, о. Казимир Грицина, о. Богдан Чолій о. Йосиф Храпливий, о. Іван Барщик, о. Йосиф Жила - четвертий парох, о. Роман Тринога, о. Іван Дирів, о. Ігор Панчишин.

Вже від початку свого існування церква Святої Покрови пройшла замітні дати, а саме почала своє існування при латинській церкві „Матері Божої Неустаючої Помочі” при вул Аделайда – Бетрист, тому і назва була взята „Матері Божої Неустаючої Помочі”, а Патроном церкви був „Покров Богородиці”.

Парохія в 1964 році перейшла на нове місце і мала назву „Українська Католицька Церква Марії Неустанної Помочі - Покров Богородиці . Це була урядова назва церкви .

В підготовці до 1000 – ліття Хрещення України в порозумінні з Владикою Кир Ізидором Борецьким поставлено наріжний камінь, на якому опущено назву „Марії Неустаючої Помочі”, а залишино текст: „Українська Католицька Церква Покров Божої Матері”. Тут згадати б, що в 1966 році, стара церква – Матері Божої Неустаючої Помочі при 276 Батурст вулиці стала переіменована на Церкву Успення Богородиці. Нова церква затримала стару назву „Українська Католицька церква Покрова Богородиці”.

В 2004 році прийшло 40-ліття нашої парохії. Цей празник ми відзначили урочисто. Була відслужена Ариєрейська Літургія в присутності трьох Владик: Преосвященного Кир Степана Хміляр – діючого Владики; Преосвященного Кир Корнелія Пасічного – емерита та Преосвященного Кир Романа Даниляка – емерита.

Зараз по Архиєрейській Літургії Владики благословили каплиці: Пресвятої Богородиці, Святого Священномученика Йосафата, Українських Святих та Терпінь Ісуса Христа.