У селі була старовинна церква Богоявлення Господнього. На греко-католицизм громада села перейшла у 1701 році і належала до Козівського деканату, а з 1759 року — до Зарваницького.

Приблизно у 1700 році за кошти о. Симеона і його сина Івана збудували іншу церкву — Святої Параскеви Сербської. Відтоді у селі Теляче існували дві церкви, які освятив о. Будовіцький.

Церкву Богоявлення Господнього у 1811 році продали. Церква Святої Параскеви Сербської діяла до 1830 року і була знесена. Ще у 1822 році біля неї закладено першу в районі кам’яну церкву Святої Параскеви Сербської (сьогодні діюча).

У 1861 році збудовано парафіяльний будинок для священика та господарські будівлі.

З приходом на парафію о. Петра Літинського здійснено розпис церкви під керівництвом художника Меркупа, за кошти парафіян придбано намісні образи, орган, на якому грав композитор Володимир Билів — диригент і керівник церковного хору і двох оркестрів села.

Єпископська візитація владики Бучацької єпархії Іринея Білика відбулася у 2000 році.

На території парафії є три каплички, одна фігура і понад десять хрестів.

Парохи:

о. Симеон (1719—1732),
о. Іван, син Симеона (1732—1741),
о. Іван Назаркевич (1741—1764),
о. Іван Левицький (1764—1780),
о. Кондратій Домкевич (1764—1780),
о. Петро Сидорович (1780—1804),
о. Ігнатій Шафронович (1804—1834),
о. Симеон Чировський (1832—1836),
о. Михаїл Винницький (1837—1841),
о. Яків Половецький (1841—1842),
о. Михайло Глібовіцький (1842—1848),
о. Михайло Фацієвич (1848—1849),
о. Симеон Соболевський (1849-1855)
о. Франц Розлуцький (1855—1880),
о. Стефан Гапій (1880-1881)
о. Міхайло Баран (1881—1883),
о. Петро Літинський (1883—1922),
о. Євстахій Гадукевич (1913-1918), сотрудник
о. Ярослав Літинський (1922—1929),
о. Омелян Ворона (1929-1930)
о. Василь Джиджора (1930-1931),
о. Осип Рибачук (1931—1940),
о. Михайло Кулинич (1940—1944),
о. Володимир Андрушко (1944—1945),
о. Зенон Чубатий (1945—1946),
о. Михайло Кузьма (1946—1958),
о. Михайло Будник (1958—1966),
о. Павло Беш (1966—1977),
о. Петро Фелчишин (1977—1979),
о. Володимир Маруда,
о. Володимир Хома,
о. Онуфрій Швигар (1979—1986),
о. Михайло Стахнів (1986—1990),
о. Василь Прищ (1990—1991),
о. Михайло Касіян (1991—1995),
о. Володимир Шевців (1995—1996),
о. Михайло Касіян (1996—1998),
о. Володимир Крижанівський (1998—2007),
о. Михайло Касіян (2007),
о. Теодор Дяків (2007),
о. Петро Майка (з 2007).