Величний храм св. великомучениці Параскеви П’ятниці, збудований у стилі українського бароко за проектом Львівського архітектора Євгена Нагірного коштами греко-католицької громади, є гордістю і окрасою с. Берлин. Будівництво розпочато 1932 р. під керівництвом Йосифа Літовинського і його сина Володимира, а 1933 р. цей дерев’яний храм був майже завершений. Посвячення відбулося 1935 р. Розпис храму виконав у 1965-70 роках Євген Мусуйленко.
Першими священнослужителями цього храму були священики: о. Михайло Струминський (1925–1937), організатор будівництва храму, провідник “Просвіти”, засновник молодіжного товариства “Луг” і “Сільський господар”.
о. Ізидор Нагаєвський (1937–1938), визначний церковний і громадський діяч XX ст. капелан дивізії “Галичина”. Будівничий плебанії. Організатор восьмиденної місії оо. Редемптористів у 1937 р. під проводом ігумена Маврикія ван де Мале і блаженного отця Зиновія Ковалика. Автор багатьох книг, зокрема “Історія Української держави XX ст.”
о. Григорій Цюпка (1938–1944), у час воєнного лихоліття виїхав до Канади.
о. Степан Гаврилюк (1944–1947), парох Берлина і декан Бродівський. Учасник Львівського псевдо собору 1946 р. Вимушено перейшов на православ’я РПЦ.
о. Зиновій Яцків (1948–1961), його стараннями був споруджений і розписаний іконостас.
о. Борис Олексюк (1961–1990), активно втілював канонічні норми РПЦ щодо престолу, книг та церковної атрибутики, змінюючи українські традиції.
З 24 березня 1991 р. на парафію прибув і відслужив першу Літургію о. Михайло Грицишин. З того часу УГКЦ відновила своє служіння у с. Берлин.
Ініціативна група на чолі з Василем Саваринським звернулася із заявою до Бродівського райвиконкому про повернення храму Українській Греко-Католицькій Церкві. Збори громади с. Берлин, які відбулися 14. 10. 1990 р. при головуючому Б. Кметю, одноголосно, за винятком церковного скарбника, проголосували за перехід до УГКЦ та отримали дозвіл на користування храмом. Однак, місцевий священик Борис Олексюк передумав і, підбуривши вірних, розколов громаду. На почергове служіння отримали дозвіл православні УАПЦ. Незважаючи на тиск сільради і Бродівської адміністрації, греко-католики проводили богослужіння привозячи священиків з Лопатина, Нивець, Лишнева та Підкамінщини. Від часу опломбування храму державною владою, греко-католики проводили богослужіння на церковному подвір’ї. Львівська єпархіальна курія направила на тимчасове служіння в парафії о. Михайла Грицишина. Після короткотривалої шарпанини під храмом у Вербну неділю, коли православні не давали відчинити двері, і прохання о. Михайла до православних творити одну церковну громаду, і їхньої відмови, частина з них утворила окрему громаду УАПЦ в приміщенні римо-католицького костелу.
За час відродження УГКЦ відновлено стару плебанію, а відтак збудовану нову. Відреставровано зовнішній фасад храму та придбано багато церковних речей. Засновано братство “Апостольство молитви”, вівтарну дружину, церковний хор, проводиться катехизація дорослих.
Парафією організовуються прощі до Зарваниці, Крехова, Унева та інших святих місць. Урочисто відзначається День Незалежності і Зеленосвяточний поклін героям України.