Церква поставлена стараннями мешканців села Дуб'є. У 1720 р. місцевий дідич Христофор Крушельницький перевіз із села Млиновець, що на Волині, дубовий шпихлір (зерносховище - моя. прим.) і з цього дерева збудовано церкву. В ерекційному акті, який надали церкві дідичі Христофор та Іван Крушельницькі 18 квітня 1746 р., говориться, що стара церква "дотла спорохнявіла і зігнила, а тепер нова зі всіма прикрасами виставлена". Це була тридільна, одноверха будівля. Вона простояла до першої світової війни.
А під час боїв російські солдати влаштували в ній обсерваційний пункт, і під час обстрілу австрійцями церква була знищена 31 липня 1916 р. Восени 1918 р. люди на місці спаленої церкви поставили дерев'яну капличку. Освячення фундаментів і наріжного каменя нової церкви відбулося у червні 1932 р. У 1933 р. майстер зі села Підгорець збудував, за свідченням селян, нову дерев'яну церкву за проектом архітекта Євгена Нагірного. До 1939 р. її покровителями були Болеслав Пілятовський з Дуб'є і Адольф Бохенський з Поникви. Церква в користуванні громади УГКЦ.
Розташована біля центру села, на схилі, біля нової мурованої церкви. Хрещата в плані, з укороченими боковими раменами, на високому підмурівку. Вівтар орієнтований на північний-схід. Всі рамена церкви прямокутні в плані. При вівтарі з обох боків - прямокутні ризниці, а при бабинці з заходу - добудований пізніше присінок. Церкву оточує піддашшя, оперте на приставлені кронштейни. Стіни підопасання відкриті, надопасання - шальовані вертикально дошками і лиштвами.
Бічний вхід до церкви знаходиться у західній стіні південного рамена нави. Над навою на високому світловому восьмерику здіймається шоломова баня, увінчана прозорим ліхтарем з маківкою. На захід від церкви знаходиться мурована стінового типу дзвіниця на три дзвони, збудована у 1974 р. На прицерковній території зберігся надмогильний пам'ятник з написом: "Тут сп. СТАХІВ священик помер 1883. Вічна память".

Під час перебування УГКЦ в підпіллі, душпастирська праця відбувалась у приватній молитовниці о. Івана Кубая та в родинах Мандюк Марії і Жалкович Марії. Це був 1957 р., о. Петро Лящук проводив душпастирську працю в родинах: Ущака Романа, Беднарського Володимира, Демківа Івана та вдома.

У 1960 р. відбувся суд над о. Петром Лящуком, а церкву закрили.
З 1960 року церква належала до РПЦ. Під час виходу із підпілля конфліктів не було, церква відроджувалась і зростала. Священнослужителями були: о. Михайло Гаврилів, який і під час підпілля доїжджав на парохію і здійснював богослужіння в домі Новосада Володимира, о. Оришкевич парох с. Олесько, о. Михайло Грицишин, о. Козак, о. Ігор Балук.

З грудня 1999 року настоятелем храму святого Івана Богослова є о. Мирон Боганюк. Парафіяльна спільнота бере участь у прощах. У 2000 році розпочалося будівництво нового храму.