У 1946 році був заарештований священик храму Святого Юрія Андріан Зафійовський, який був членом капітули Львівської єпархії. У храмі зробили склад для меблів. Під час підпілля вірні парафії сходились на молитву в домівках Ольги Сірко, Івана Ярмолюка, Василя Дідика.
Восени 1989 року було відкрито церкву. Незадовго відбулась перша служба Божа, яку з благословення митрополита Володимира Стернюка відслужив о. Михайло Гуньовський, який перед тим відправляв у підпіллі. Через недугу о. Гуньовського, його змінив о. Іван Мигаль.
У ніч на 14 січня 1990 року монахи з Почаївської Лаври старались захопити храм св. Юрія. Ідучи з нічної зміни, парафіянин Михайло Брожко натрапив на монахів, які розпитували дорогу до храму св. Юрія. Він скликав людей, які почали боронити храм, а “прийшлі” монахи, погрожуючи залізними прутами, хотіли захопити храм. Після спроби захопити храм, богослужіння проводились під церквою, а парафіяни почергово охороняли храм.
Протягом 1989–1990 років йшла велика боротьба за відродження греко-католицької церкви у Бродах і околицях. З 1991 р. служіння у храмі св. Юрія продовжив о. Ярослав Царик, який започаткував Клуб Української греко-католицької інтелігенції міста. Також служили о. Михайло Смачило і о. Василь Небесний.
З 1997 року богослужіння проводить митрофорний протопресвітер о. Роман Біль. На парафії діє братство “Апостольства молитви”, братство Матері Божої Неустанної Помочі, Параманне братство, вівтарна дружина, організовуються прощі до чудотворних місць Галичини. Споруджено капличку Матері Божої і будинок для парафіяльних зібрань.