Парафія є матірною до парафії тою ж села церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Перша згадка про тоді ше православну парафію і храм датується 1447 роком. У 1620 і 1621 роках татари спалили церкву, дім священника і 38 хат села. На згадку про те залишився хрест на місці, де була церква. У 1703 році церкву відбудували толі вже греко-католики села.

Церква має дві назви, бо раніше називалася на честь Воскресіння Христового. Ця назва і донині збереглася в пам’яті парафіян, які з тієї причини святкують два празники на рік.

З шематизму за 1718 рік відомо, що церква належала до УГКЦ. У її лоні парафія і храм були до 1946 року. У 1946—1959 роках парафія і храм належали РПЦ. У 1959 році державна влада храм закрила і використовувала як шкільний склад. У 1992 році парафія повернулася в лоно УГКЦ. Того ж року храм було освячено.

У 1999 році парафію візитував єпископ Михаїл Колтун. У церкві зберігаються мощі святого Василія Великого.

Діють припарафіяльні: братство «Святої Варвари», спільнота «Матері і в молитві», Вівтарна дружина.

У власності парафії є проборство. Біля церкви є фігура Матері Божої, хрест і капличка на місці тої, яку спалили у 1621 році.

Парохи:

о. Володимир Барановський (1888),

• о. Софроній Онишкевич (1906),
• о. Петро Барановський (1891—1944),
• о. Іван Барановський (1940—1946),
• о. Роман Гурко (1945—1958),
• о. Михайло Будник (1958—1970),
• о. Павло Беш (1971—1977),
• о. Петро Федчишин (1977—1979),
• о. Онуфрій Швигар (1980—1985),
• о. Михайло Стахнів (1986—1990),
• о. Василь Прищ (1990—1991),
• о. Михайло Касіян (з 1992).