Вперше про існування греко-католицької парафії с. Білокриниця згадується у реєстрі церков, укладеному львівським єпископом Йосифом Шумлянським, приблизно, 1708 року. У 1723 році на місці старої церкви Святого Іллі збудовано новий храм Святої Параскеви П'ятниці. Попередні церква і проборство, як згадується у Йосифінській метриці (1789), згоріли. Нова церква мала два престоли — святої Параскеви і святого Іллі, тому в давніх актах XVIII століття згадується під посвятою цих святих, а з 1803 року — тільки як церква Святої Параскеви.

Після першого розбору Польщі (1772) самостійна парафія у Білокриниці була ліквідована, а церква стала філією до материнської церкви у парафії с. Новосілка (Кут).

За переказами, цей храм згорів, тому у 1866—1867 роках на тому ж місці збудували нову церкву, дерев'яну — також на честь Святої Параскеви. І та церква згоріла 13 лютого 1936 року від незагашеної свічки. З лютого по травень 1936 року богослужіння, за згодою римо-католицької громади, відбувалися у місцевому костьолі Святих Апостолів Петра і Павла, збудованому у 1904 році. Пізніше збудували тимчасову каплицю, в якій відбувалися відправи до кінця війни. У 1946 році, після виселення поляків, завдяки старанням голови сільради Андрія Гунчака, церковній громаді віддали колишній костьол.

Ще у 1932 році громада домоглася відкриття самостійно парафії, до якої долучили села: Михайлівку (426 осіб), Бронгалівку (168), колонію Михайлівка — Поплави (101). Разом з церквою у Білокриниці (504 особи) парафія вміщувала 1199 греко-католиків (дані на 26 січня 1933). У листопаді 1946 року органи державної влади греко-католицьку парафію ліквідували, а утворили православну Московського патріархату. 7 липня 1990 року жителі села разом з адміністратором церкви о. Миколою Сухарським повернулися до матірної Української Греко-Католицької Церкви.

У вересні 2007 року відновлено самостійну греко-католицьку парафію, до якої долучили села Михайлівку і Бронгалівку.

Канонічні візитації на парафії проводили: митрополит Сильвестр Сембратович — 2 вересня 1886 року, митрополит Андрей Шептицький — 1 червня 1901 року.

У селі є каплиця (2012) на знак польсько-українського порозуміння, фігура Матері Божої (відновлена 2009), та чотири придорожні хрести. Біля церкви встановлено фігури святих Петра і Павла (1936) і місійний дерев'яний хрест. У головному вівтарі є копія чудотворного образу Ченстоховської Божої Матері (приблизно 1922).

На парафії діють: спільнота «Матері в молитві» і Вівтарна дружина.

Парохи:

о. Стефан Вороневич (1712—1748),
о. Василь Вороневич (1748),
о. Григорій Чировський (до 1850),
о. Іполит Янович (1850—1868)
о. доктор Олександр Бачинський (адміністратор 1868—1871),
о. Микола Маринович (1871—1879)
о. Павло Дурбак (адміністратор 1879—1880)
о. Лука Яримович (1880—1896),
о. Теодозій Кунасевич (адміністратор 1896—1897)
о. Григорій Содомора (1897—†1916),
о. Василь Томович (завідатель 1916—1918)
о. Аполінарій Осадца (1921—1932),
о. Петро Барановський (1932—1933),
о. Осип Коровець (1935—1945),
о. Микола Сухарський (7 липня 1990—серпень 2004),
о. Володимир Крижанівський (серпень 2004—вересень 2007),
о. Володимир Литвинів (з 9 вересня 2007).