Церква Успіння Пречистої Діви Марії (с. Головчинці, Тернопільська область)

Парафія утворена 1876 року. Того ж року будівничий п. Заблотський за кошти парафіян сіл Головчинці та Королівка збудував церкву. У 1898 році розпис виконав Михайло Лясикович. Внутрішній інтер’єр храму реставровано у 1913 році. Храм освятив митрополит Андрей Шептицький у 1902 році. Церкву покрили бляхою у 1925 році. У храмі є два бічні цінні престоли. На лівому престолі є подвійні образи: святого Йосафата і святого Іоана Хрестителя. На правому престолі також є подвійні образи: Най святішого Серця Ісуса і Святої Родини.

Села Головчинці, Королівна, Ангелівка, Рожанівка утворювали одну парафію з осідком пароха в с. Тлусте. А села Головчинці та Королівна мали лише сотрудництво з осідком сотрудника в Головчинцях при дочірній церкві.

Село Головчинці раніше мало окрему самостійну парафію. А до неї належали села Королівка, містечко Тлусте, с. Тлусте, села Ангелівка і Рожанівка. Та з розвитком містечка Тлусте парафін села Головчинців втратила статус самостійної парафії на користь парафії м. Тлусте. Такий стан триває й донині.

Парафія і храм належали до УГКЦ до 1946 року. Того ж року піл тиском державної влади вони перейшли у підпорядкування до РПЦ. У 1991 році парафія і храм повернулися в лоно УГКЦ.

Єпископська візитація парафії відбулася за служіння о. Степана Війтишина. У 1992 році парафію візитував єпископ Павло Василик.

При парафії з 2002 року діють: братство «Матері Божої Неустанної Помочі», спільнота «Апостольство молитви», Марійська дружина. У власності парафії є проборство.

На території села є насипана могила та хрест, споруджені парафія нами у 1932 році на честь скасування панщини. Також є чотири каплички на честь Богородиці.

Парохи:

о. Іван Левицький (1873—1875),
о. Григорій Третяк (1875—1878),
о. Іларіон Шушковський (1878),
о. Михайло Тиндюк (1878—1879),
о. Стефаи Чолган (1879—1886),
о. Іван Кочержук (1886—1888),
о. Олексій Волинський (1888—1889),
о. Кирило Дольницький (1889—1890),
о. Теодор Матейко (1890—1892),
о. Антон Навольський (до 1946),
о. Йосип Смішко,
о. Степан Війтишин,
о. Петро Стефанишин (з серпня 2002).

Перелік