Перші згадки описують, що 1715 р. у селі Семенки (8 км. від Бару) поселилися отці Василіяни. В документах також згадується про те, що в 1718 р. у Барі існувала Василіянська школа, яку провадили ченці, що проживали в Семенках. Це була так звана Руська школа, створена на основі народної освіти.

1727 р. Барський староста Юрій Любомирський видає привілей яким виділяє землю для поселення василіян у м. Бар. Згодом після касації Апостольським Престолом отців Єзуїтів (1773 р.) їхній монастир і колегіум перебирають отці Василіяни. Вони ж закінчують будівництво монастиря і колегії та успішно тут працюють.

Існують згадки, що раніше тут був монастир, який зруйнували турки під час окупації за часів короля Яна ІІІ Собеського, проте доля монахів невідома.

У 1833 р. до Бару перевели 3-ті та 4-ті класи Приворотської духовної семінарії, що розмістилися в приміщеннях колишньої василіянської школи (на другому поверсі будівлі згодом була освячена Арсеніївська церква). В кінці ХІХ – на початку ХХ століть тут діяло Барське міське училище.

Сама будівля споруджена в 1616 р., однак перебудовувалася в 1902 та 2002 рр. В різні часи (до 80-х рр. ХХ ст.) у приміщеннях розміщувалися: єзуїтський згодом василіянський колегіум, міське училище, громадські організації, загальноосвітня школа №1, краєзнавчий музей, магазини.

В 1994 р. у Барі офіційно зареєстрована релігійна громада Української греко-католицької Церкви. З 1 лютого 1995 р. рішенням Виконавчого комітету Барської районної ради приміщення будинку та закріплену за ним прилеглу земельну ділянку було передано в приватну власність Барській громаді УГКЦ. В 1996 р. греко-католицька громада міста передала будинок з прилеглою територією під розбудову монастиря з церквою у власність отцям василіянам, Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, після чого розпочалася реконструкція будинку. Освячення даного комплексу, тобто монастиря Різдва святого Івана Хрестителя та прилеглого до нього храму Різдва Пресвятої Богородиці відбулося 21 вересня 2003 р. єпископом Єфремом Кривим, ЧСВВ із Бразилії.

На сьогодні на другому поверсі відбудовано шість келій для різного призначення. У церкві знаходяться ікони, передані з архикатедрального собору св. Юра у Львові. В храмі знаходяться ікони Різдва Пресвятої Богородиці, св. Володимира і св. Ольги, свв. мучеників Бориса і Гліба, а також інших святих, що були намальовані в теперішній час.

Комплекс будівлі увінчаний куполом і складається з трьох частин: перша центральна – приміщення церкви; друга – монастир (ліве крило); третя – парафіяльна (праве крило). Всередині будівлі збережено карниз давньої конструкції. У приміщенні монастиря знаходяться келії, канцелярія, кухня, котельня, вестибюль, підвал. В парафіяльній частині будівлі знаходяться захристія, катехитична зала, бібліотека, в мансардах другого поверху гостинні кімнати для громадських потреб.

Після початку реставраційних робіт було досліджено, що матеріалом для фундаменту монастиря у свій час стали камінь та цегла із фортеці, що знаходиться за 500 метрів, котру активно розбирали на початку ХІХ ст. Також добудовано новий центральний вхід до церкви, з лицьової сторони.

Історики відзначають, що з 1875 по 1876 роки в початковій школі, яка працювала в даному приміщенні, навчався Михайло Коцюбинський, видатний український письменник.