Перші історичні згадки про місцеву церкву походять ще з 1438 року. Тоді згадується про монастир, який знаходився в околиці сіл Колодниця, Уличне та Довголука. Імовірно, що назва поселення Монастирець походить від існування монастиря. У 1665 році в селі монахи з цього монастиря збудували існуючу дерев`яну церкву св. Миколи. Правда тоді це була дводільна каплиця.
У 1823 році до нави прибудували вівтар, замінили дерев`яні бруси стін, тому цей рік вважають початковим для церкви св. Миколи. З 1953 року до 1989 року церква в Монастирці була закрита. У 1989 році під неї підвели бетонний фундамент. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква в користуванні громади УГКЦ. У центрі села розташована нова мурована церква, тому старою постійно не користуються.
Збереглася на північній околиці села, на схилі цвинтаря, в оточенні дерев. Тризрубна безверха будівля у якій всі зруби однакової ширини. До квадратового у плані вівтаря з обидвох сторін прибудовані ризниці, вкриті трисхилими дахами, а до бабинця - вужчий зашклений ганок. Піддашшя, яке оточує церкву, опирається на випусти вінців зрубів.
Стіни підопасання з відкритого зрубу, надопасання - оббиті пресованим картоном(?), стіни ризниць шальовані вертикально дошками. Бабинець, нава і вівтар вкриті спільним двосхилим дахом, який над навою незначно піднятий і його гребінь увінчаний квадратовим ліхтарем з пірамідальною маківкою. На південний захід від церкви, біля вхідної брами, розташована дерев`яна двоярусна квадратова у плані дзвіниця, вкрита наметовим верхом.