Дерев’яну церкву Різдва Пречистої Діви Марії (там сьогодні стоїть кам’яний хрест) збудували монахи у 1678 р., у 1738 р. побудували просторі монастирські приміщення.

У 1740 р. монастир був розорений російськими військами генерала Мініха: все цінне церковне майно — рукописи, книги та ікони, в тому числі й славний образ Божої Матері — було вивезено. Згодом, 1765 р., родина Симеона Рациборського повернула її василіанам. 4 жовтня 1773 р. єпископ Лев (Шептицький) проголосив Улашківську ікону Божої Матері чудотворною.

в 1860–1867 рр. за проектом архітектора Альдаберта Гаара збудували нову кам’яну церкву. На головному престолі храму примістили чудотворний образ Божої Матері, а на бічному — чудотворний образ Іоана Хрестителя.

Під час Другої світової війни, у 1946 р. монастир закрили, а монахів вивезли на заслання. Монастирська церква довгий час була в запустінні.

Відновив свою діяльність Улашківський монастир у 1990 р. завдяки старанням отців василіан. А в 2001 р. було збудовано капличку Святого Йосафата Кунцевича. 31 травня 2009 р. під час урочистостей в Улашківському василіанському монастирі було офіційно оголошено, що монастирська церква Різдва Пресвятої Богородиці піднесена до статусу базиліки і стала духовно спорідненою з папською базилікою Санта Марія Маджоре в Римі.