Парафія до 1946 року належала до Греко-Католицької Церкви. У 1990 році громада села конфесійно поділилася на вірних УАПЦ, які згодом перейшли в ПЦУ, і УГКЦ.

У травні 1990 року в храмі розпочалися почергові відправи. Тоді богослужіння для греко-католиків відправляв ієромонах ЧСВВ о. Віталій Дудкевич.

Храм збудовано у 1879—1880 роках за архітектурним пляном парафіян УГКЦ. Заново у липні 1995 року його освятив владика Миха'їл Сабрига.

З 1946 до 1990 року церква належала державі, а користувалася нею РПЦ, до якої належали всі парафіяни села, крім 3-4 родин, які зберігали греко-католицьку віру у підпіллі.

З єпископською візитацією парафію відвідали: у 1995 році — владика Михаїл Сабрига, у листопаді 2004 року — єпископа Василій Семенюк та Ігор Возьняк.

Діють припарафіяльні Вівтарна і Марійська дружини, братство Матері Божої Неустанної Помочі.

На території парафії є фігура Пресвятого Серця Христового, споруджена на честь виходу УГКЦ з підпілля, фігура Матері Божої, каплиця Матері Божої Неустанної Помочі — як пам'ятка про підпільну діяльність УГКЦ, споруджена на подвір 'ї, де народився і жив блаженної пам'яті владика Петро Козак, ЧНІ, який помер у часи переслідування УГКЦ, фігура Пресвятої Богородиці, фігура Зарваницької Матері Божої, споруджена на честь 125-річчя парафіяльного храму (фундатори — сім'я Петра Гринди).

Парохи:

• о. Михайло Кузьма (до 1946),
• ієромонах ЧСВВ о. Олександр Савчук,
• о. Віталій Дудкевич, ЧСВВ,
• отці Редемптористи:
  • о. Василь Іванів, о. Ігор Возьняк, о. Мар'ян Ференц, о. Володимир Баран, o. Володимир Вітовський, о. Роман Ониськів, о. Володимир Боне, о. Леонід Мальков, о. Богдан Гірський, о. Михайло Коваль, о. Михайло Шевчишин, о. Петро Ковальчук, а також непри-належні до чернецтва: о. Антон Мишко, о. Богдан Барицький,
• о. редемптористи Іван Довгошия (з 2000).