До Української Греко-Католицької Церкви парафія належала до 1946 року. Першу дерев'яну церкву у селі зведено у 1750 році.

У 1900 році під патронатом Хоростківської графині Софії Сіминської-Левицької, котра мала земельні володіння у селі, розпочалося будівництво нової церкви, яке розтяглося на п'ять років. Восьмого листопада 1905 року нова церква прийняла своїх перших прихожан. На її освячення прибув владика Станіславської єпархії Григорій Хомишин.

Жертводавцями храму були парафіяни села, зокрема: Іван Лабатий, Прокіп Штафірний, Маланка Фурик, Текля Мазур, Михайло Вавришин, Франциска Комарницька, Марія та Йосип Мазурі, Теофан Климентів, Марія Козловська, подружжя Теодора і Єви Козловських, спільно із сім'єю Захарієм і Оленою Бернат, фундація І. Франка.

У 1946 році парафія і храм перейшли в РПЦ і належали московському православ’ю до 1990 року; з 1990 року знову в лоні УГКЦ.

У 1928 році збудовано з цегли нову дзвіницю і зроблено ремонт церкви. У 1938—1942 роках зроблено розпис церкви. Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років житель села Іван Макогін спорудив власним коштом скульптуру Пресвятої Богородиці. У 1993 році з єпископською візитацією парафію відвідав владика Михаїл Сабрига. У 2005 році, в рік столітнього ювілею нової церкви, вагому матеріальну допомогу для реконструкції даху надало господарство під керуванням Петра Іліщука.

Діють припарафіяльні: Вівтарна і Марійська дружини, братство Матері Божої Неустанної Помочі.

Парохи:

• о. Михайло Заруцький (1800—1841),
• о. Іллярій Котович (1841—1875),
• о. Кирило Лукасевич (1875—1912),
• о. Анатоль Малиновський (1913—1922),
• о. Ілля Кливак (1922—1940),
• о. Микола Будз (1941—1944),
• о. Михайло Келимен (1944—1993),
• о. Василь Кузь (з 1993).