У 1766 році село вже мало власну дерев'яну парафіяльну церкву, а парафія була греко-католицькою. Перша дерев'яна церква згоріла. У 1924 році на території теперішнього кладовища збудували нову дерев'яну церкву, яка також згоріла під час Другої світової війни у 1944 році. На території села був також костьол, який обгорів у роки Другої світової війни, проте збереглися міцні кам'яні стіни, у яких громада села на чолі з парохом Василем Кметьом обладнала церковний куточок.

Нині діючу греко-католицьку церкву Пресвятої Трійці було відбудовано і переобладнано за кошти громади з того костьола у 1946—1948 роках, а в 1985 році виконано розпис храму та встановлено іконостас. Архітекторів до цих робіт не залучали, відбудовували власними силами, а розписували церкву Фай та Олійник.

У 1985 році церкву освятив о. Микола Головчак. За служіння о. Євгена Мушинського придбано новий дзвін, кивот, семисвічник, престол, жертовник, тетрапод, збудовано підсобне приміщення, проведено будівельні роботи біля проборства.

До 1946 року парафія належала до УГКЦ, згодом, під тиском державної влади, перейшла в РПЦ, а з 1991 року — знову в лоні УГКЦ.

Тут діє Вівтарна дружина та спільнота «Матері в молитві».

На парафії збереглася фігурка, збудована у 1861 році за кошти громади, яку освятив о. Андрій Гуніковський. Є ще дві фігури, оновлені після 1991 року.

На території села насипано у 1991 році символічну могилу Борцям за волю України, яку увінчує великий хрест. У 2009 році в селі за кошти родини Кубантів збудовано капличку Матері Божої, яку освятив о. Ярослав Іваніцький.

Парохи:

• о. Василь Кметь,
• о. Микола Головчак,
• о. Ярослав Іваніцький (березень 2006—червень 2011),
• о. Євген Мушинський (з липня 2011).