Глухівська церква була дерев’яна, побудована на вуглах. У 1936 р. добудували з західної сторони ґанок, та перефарбували церкву всередині. З південно-західної сторони церкви стояла дерев’яна дзвіниця з трьома дзвонами, останній та найбільший було куплено 1926 р. Навколо церкви хоронили людей, у північно-східному розі була гробниця панів Хвальковських з капличкою. Після закладення церковного двору цвинтар перенесли на 200 метрів від церкви. Служителями церкви були: о. Микола Ковальський, о. Пивлюк, о. Пелихович, о. Дороцький, о. Юрій Мінцінський.

У вересні 1939 р. після окупації Польщі німцями, ріка Солокія стала кордоном між Німеччиною та СРСР, а Глухів опинився між двома кордонами, Церква та більшість дворів залишилась у складі СРСР. До приходу Радянської влади церква належала до матірної церкви с. Ванів. Служив у ній о. Юрій Мінцінський, який 1939 р. виїхав до Америки, де й помер. Із 1941 року в церкві служив о. Філяс. У 1947 р. влада наказала всім переїхати на 1 км від кордону, а архітектурна церква залишилась на старому місці. У 1951 р., за рішенням влади храм було розібрано для побудови Ванівського клубу. Тож Глухів залишився без церкви. 19 серпня 1990 р. відбувся схід села, на якому було обрано церковний комітет. Навесні 1991 р. викопали рови на фундамент, а влітку освятили камінь. З лютого 1992 р. парохом був Дмитро Дмитраш із Червонограда. У червні 1993 року парохом став молодий священик о. Петро Сеньковський. Церква мурувалась до 8 жовтня 1994 року. Другого вересня 2005 р. парохом став о. Тарас Звір.