Дерев’яна церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у с. Низи (стара назва Прусенів) збудована у 1878 р., а відновлена в 1830 р. До 1946 р. була греко-католицькою, належала до Белзького деканату. Шематизм греко-католицького духовенства Перемишльської, Самбірської і Сяніцької єпархій на рік Божий 1938-1939 свідчить, що в с. Прусенів (Низи) налічувалось 1032 греко-католиків.

У радянські часи після ліквідації УГКЦ 1946 р., храм у с. Низи був забраний і переданий Московській Церкві до 1990-1991 років. Коли Україна стала незалежною, а УГКЦ виходила з підпілля, багато сімей вирішили повернутися в лоно рідної Церкви. У той час на парафії служив о. Михайло Левицький, а допомагав йому о. Іван Копровський. У 1991 році зареєстровано греко-католицьку громаду. А 17 вересня 1991 р. в с. Низи зареєстровано статут громади УПЦ. На підставі рішення облвиконкому №495 від 1991р., храм був переданий на почерговість. На виклик райвиконкому 5 грудня 1991 р. для підпису заяви-згоди громада УПЦ КП не прибула. Оскільки в селі Низи є в дві культові споруди, храм і костел Пресвятої Тройці, Рада народних депутатів вирішила передати у власність громаді УГКЦ храм Воздвиження Чесного Хреста, а УПЦ КП – костел Пресвятої Тройці.

У серпні 1994 року храм був самовільно захоплений громадою УПЦ. Лише 30 листопада 1996 р. між двома громадами підписано договір про черговість служіння у церкві Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.
Найбільше причинились до діяльності УГКЦ у с. Низи родини: Халус Євдокії, Грицика Володимира, Скалецької Віри і Скалецької Анастасії, Засадного Андрія, Оринича Ярослава, Стрілець Ольги та інших.

З 1998 р. душпастирем греко-католицької громади є о. Василь Партика.