У селі Діброва, колишня назва Салаші, до 1946 року була дерев’яна церква Успення Пресвятої Богородиці, побудована ще у XVIII столітті.

За розповідями мешканців села, у 1939 році, за “перших москалів”, їх вивезли до Бессарабії, в Ізмаїльську область. Очевидці кажуть, що церкву зруйнували, а дерево з неї возили до сусіднього села Домашів, де стояла прикордонна застава. Тим деревом з церкви опалювали приміщення застави.

У 1946 році люди через голод змушені були пішки повертатися з Бессарабії до рідного села Салаші. Ця назва зберігалася до 1948 року, після чого село перейменували на Діброву. Хоч старожили ще до нині називають село Салаші. Село було повністю зруйноване “совєтами”, а церква спалена.

До 1989 року вірні переважно ходили до церкви в сусіднє село Домашів. Там, за словами вірних, служив священик, який називав себе греко-католиком, хоч в 1947 році церква була зареєстрована як православна МП.
У 1989 році в селі Діброва розпочалося будівництво нової мурованої церкви. За 3 роки (1991) церква була збудована на кошти пожертвувань української діаспори (вихідців з цього села) і вірних. Через 2 роки було закінчено оздоблення і 1993 року, 22 травня на перенесення мощей св. Миколая, Владика Юліан Вороновський освятив церкву.

З листопада 1991 року у церкві служили о. Василь Білецький, о. Тарас Лукачик , з 2001 року настоятелем церкви є о. Стефан Марцінковський.

При церкві створили церковний хор, є братство “Апостольство молитви”. Гуртком художньої самодіяльності керує їмость.