У селі Заболоття після Львівського псевдособору 1946 р., греко-католицька громада не протистояла переходу “переписати” Церкви св. первомученика Стефана “на православіє”. Церкву з часом закрила радянська влада, а заболотці ходили до православної церкви у с. Низи, бо всі інші церкви поблизу були закриті. Але в Заболотті підпільно діяла УГКЦ під опікою о. Євгена і о. Романа, обидва зі Львова. Їхніх прізвищ люди не знають.

Через якийсь час після закриття, маленьку дерев’яну церкву у с. Заболоття частково зруйнувала буря, так що залишилися лише стіни. Коли 1989 р. дозволили відкрити і ремонтувати церкву, то всі мешканці села дружньо стали до роботи. Одні думали, що коли відремонтують церкву, то тут буде служити православний священик з м. Белза. Інші, які були прихильні до Греко-Католицької Церкви, коли дізнались, що церкву хочуть відкрити як православну, поспішили в район, щоб наголосити що церква у с. Заболоття ніколи не була православною, що православні мають церкву в м. Белзі. І це дало свій результат – церкву зареєстрували як Греко-Католицьку.

У 1990-1992 роках греко-католицькою громадою с. Заболоття опікувався о. Михайло Левицький. Від 23 квітня 1995 р. по нині духовним наставником є о. Іван Копровський.

У 1994 р. – о. Михайло Левицький разом з о. Василем Вороновським освятили церковні дзвони і новий цвинтар, а також новий ювілейний хрест, встановлений на честь Дня Незалежності України. З 2006 року тут діє церковна бібліотека. На парафії ведеться повноцінне літургійне життя.