Церква святої Параскеви (м. Белз, Львівська область)
Найдавнішою вцілілою церквою Белза є дерев’яна церква св. Параскеви П’ятниці, що знаходиться на Люблінському передмісті. Припускають, що ця церква походить ще з 15 ст., але прямих документальних підтверджень тому немає. Принаймні у податковому реєстрі 1472 року згадуються чотири неозначені церкви, серед яких могла бути саме і П’ятницька. Але вже податковий реєстр 1515 року прямо згадує священика п’ятницького. У 17 ст. церква загадується у зв’язку з боротьбою між уніятами та православними за церкви, тоді ж декретом королівських комісарів церкву св. Параскеви було надано православній громаді. В актах візитації 1731-1762 рр. відзначається, що церква стара. А вже у акті 1766 року згадується про церкву яка «у стінах добра» і дзвіницю, яка ще будується. Тобто найймовірніше, що між 1762 та 1766 роком церкву перебудували.
П'ятницька церква, вид з боку вівтаря
З 1774 року церква перестає бути парафіяльною і приєднується до міської парафії церкви Св.Духа. Вона використовується як поховальна каплиця белзчан, оскільки австрійський уряд ліквідовує цвинтарі при церквах, і створюється єдиний міський цвинтар саме навколо церкви св. Параскеви. І донині вона стоїть на міському цвинтарі.
міський цвинтар
До 1896 року церква була тридільною і триверхою – три зруби завершувалися трьома восьмериками, вкритими шоломовими банями з великими сліпими ліхтарями. У 1896 році церква зазнає значних перебудов – бабинець розбирається і замінюється новим, майже рівним по ширині з навою.
церква св.Параскеви, реконструкція О.Бойко
В радянський період церква стоїть пусткою і поступово руйнується. У 1977 році здійснено її реставрацію, хоча, нажаль, змінено її первісний вигляд. Бабинець було розібрано, чим церкву перетворюють на дводільну капличного типу.
1972 рік. Бабинець поки на місці (фото В.Ольхом'яка)
Нині церква складається з соснових брусів на дубових підвалинах, поставлених на стендарах. Вона являє собою квадратну наву, над якою здіймається велика шоломова баня на низькому світловому восьмерику. Вівтар – гранчастий, об’єднується з навою широким піддашшям.