Церква Успення Пресвятої Богородиці с. Савчин освячена 1910 року Вл. Йосафатом Коциловським.

У травні місяці 1946 р., на сам Великдень, людей із с. Савчин, Гута-Шмідків та Гута-Мошків і навколишніх сіл примусово виселили, майже всі хати і господарські будівлі спалили, бо по річці Західний Буг утворювався новий кордон між Польщею і УРСР. Підпалювали хати речники радянської влади, щоб не було де переховуватися “бандерівцям” – борцям за незалежну Україну. Людей вивозили на Тернопільщину. У храмі зробили склад міндобрив.

У 1951 р. згадані села почали заселяти вихідцями з Дрогобицького району. У 1957 р. храм Успення Пресвятої Богородиці відновлено, в ньому розпочалися богослужіння. Служив о. Петро Свистун, який “перейшов на православіє”.

У 1961 р. церкву закрили і зробили музей. Іконостас, престіл, образи поламали, потрощили, повивозили. Людям вдалося врятувати: Євангеліє, декілька богослужбових книжок, монстранцію-дароносицю, кілька образів, святилища, головні двері і чашу.

У 1988 р. на Покрову храм відкрили. У жовтні 1990 р., (дехто свідчить на “Покрову”) церква повернулася в УГКЦ під проводом о. Мар’яна Чернеги, ієромонаха ЧСВВ, при сприянні парафіян: Василя Ільчишина, Стаха Нотецького, Євгена Нодяка, Ярослава Жили, Федора Футиша (багаторічний касир і нотар метричних книг). Служили ірм. Яків, і о. Тарас Венгрин, о. Іван Макар, який трудиться по нині. Місії-реколекції проводили отці ЧСВВ Йосафат Воротняк, Василь Зінько, Назарій Лех. У трьох селах насипані символічні могили “Борцям за волю України”.

У храмі ведуться реставраційні роботи: внутрішній розпис, оновлена зовні, виготовлений новий іконостас, бічні престоли, жертовник, головний престіл, тетрапод, кивот, церковний посуд, Євангелія, апостол і ін.