Існуюча дерев'яна церква збудована на місці давнішої, теж дерев'яної у 1880 р. за проектом інженера Е. Преторіуса, який працював на Львівщині у другій половині ХІХ ст. Після виселення українців у 1946 р., стояла зачиненою до 1989 р. і використовувалася на колгоспний склад.

Святиня розташовується на підвищенні південної околиці маленьких, тупікових Нинович. З дороги до церкви ведуть нагору довгі сходи. Невелике подвір'я з трьох сторін оточене деревами. Церква на бетонному фундаменті, тризрубна, одноверха. Вівтар має з двох сторін ризниці, стіни яких складаються з голого зрубу, так як і стіни нижче піддашшя, що оточує святиню.

До бабинця від заходу прибудований рівноширокий присінок, у південній стіні якого знаходяться не діючі двері. А ось боковий вхід у бабинець з півдня діючий. Стіни вище піддашшя вертикально шальовані дошками. Низький світловий восьмерик над навою накритий витягнутою вгору банею з ліхтарем і маківкою. Дерев'яної дзвіниці нема, тільки мурована.

У червні 1946 р. у церкві відправили останнє Богослуження. Шість років церква стояла пусткою. У 1952 році всі церковні речі забрали до с. Хороброва, а із церкви зробили колгоспний склад колгоспу “Україна”. На бані осів рій бджіл, хтось поліз збирати його і порушив баню, і св. Хрест і з церкви впав, постоявши на святому місці 72 роки. Він був зроблений дбайливими руками парафіян, і винесений на досить високу гору Данилом Фединою, який був на ту пору, мабуть, найсильнішим у селі. Недовго залишилось жити церкві з понівеченою банею – врятували лелеки, примостивши своє гніздо на місці зруйнованого хреста. Кілька разів намагалися люди звільнити церкву від пут колгоспного складу. Аж 1987 р., після довгої заборони, люди вперше змогли освятити пасху біля церкви. Священиками після 1987 р. були: о. Василь Шира (РПЦ), о. Василь Суслик (РПЦ), о. Богдан Лилик (перший свящ. УГКЦ), о. Степан Мар, о. Тарас Венгрин, о. декан Кирилович, о. Федорович, о. Давидович, о. Ярослав Гірняк, який править по сьогоднішній день. Дяки: Володимир Хрущ, Павло Маслиган.

При посвяченні нової церкви в 1880 р. парафіяни вибрали своїм патроном св. вмч. Юрія, а перед тим церква мала імення св. Анни. Конфліктів з цього приводу не було. Дзвони привезли із м. Львова. Щорічне Йорданське освячення води відбувається біля криниці із цілющою водою.