Парафія існувала приблизно з 1873 року і належала УГКЦ до 1946 року, у 1991 році повернулася в її лоно.

У 1989—1990 роках громада села розкололася на дві конфесії: греко-католиків і православних. Останні тепер належать до ПЦУ, як і старий храм, який у 1946—1989 роках належав до Московського патріархату. Тому у 2008 році греко-католики збудували свою церкву. Його архітектор — Михайло Нетриб'як, жертводавці — місцеві парафіяни та парафіяни з навколишніх сіл. Храм ще не освячено.

Єпископську візитацію парафії у 1996 році здійснив владика Михаїл Сабрига. На парафії є копія Чудотворної ікони Ратищівської Матері Божої.

Парафія (храм) має статус відпустового місця, який надано на основі матеріалів духовно-світської комісії, направленої в Ратищі за дорученням митрополита Андрея Шептицького.

На парафії діє Вівтарна дружина.

На території парафії збудовано Хресну дорогу, каплицю чудотворних ікон, також є хрест на честь скасування панщини, фігура Матері Божої і Ісуса Христа.

Парохи:

• о. Дмитро Жеребецький (1873—1893),
• о. Филимон Тарнавський (1890—1892),
• о. Казимир Савицький (1893—1896),
• о. Мединський (1896—1899),
• о. Григорій Косар (1899—1915),
• о. Микола Кулицький (1894—1895),
• о. Ювеналь Луцик (1915—1918),
• о. Володимир Склепкович (1918—1928),
• о. Михайло Бутринський (1928—1930),
• о. Василь Лавришин (1930—1934),
• о. Михайло Бутринський (23 квітня 1934 — 4 вересня 1934),
• о. Михайло Ковальчук (1934—1938),
• о. Володимир Кісь (1938—1939),
• о. Володимир Королюк (1939—1943),
• о. В. Грипай (1944—1946),
• о. Михайло Симко (1946—1960),
• о. Василь Кирильчук (1960—1966),
• о. Софрон Юрчинський (1966—1979),
• о. Петро Жаровський (1978—1989),
• о. Ярослав Возняк (1989),
• о. Михайло Пошва (1992—1994),
• о. Володимир П'єцух (1994—1995),
• о. Василь Кишенюк (1995—2002),
• о. Степан Гарбіч (з 2002).