Хрещата, одноверха церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована у 1894 р. коштом дідича Никоровича та старанням декана М. Ковшевича. Церква з 1946 до 1989 р. стояла закритою і використовувалася як колгоспний склад. Після того як у храмі було відновлено Богослужіння, до нього було перенесено Городилівську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

Офіційних архівних даних про ікону Городилівської чудотворної ікони Божої Матері не збереглося. Відомо лише, що її історія розпочалася зі с. Городиловичі, спаленого наприкінці 40-х рр. минулого століття. Існує кілька версій появи цієї ікони. За одним із переказів, на тому місці, де зараз стоїть капличка, в давні часи був густий ліс. Село Городиловичі лежало на горбочку. Одного разу, побачивши над лісом ясність, селяни відразу туди поспішили. На одному із трьох дубових пнів з’явилася ікона Божої Матері. Люди забрали її до села, поставили в капличці і хотіли там побудувати церкву. Наступного дня ікона зникла з каплички і повернулася до лісу. Так повторювалося тричі. Тоді городилівці вирішили побудувати церкву в лісі. Пан-дідич дозволив вирубати ліс на тому місці і дав дерево для спорудження невеликої церкви. Невдовзі тут уже стояла невелика дерев’яна церква Святого архангела Михаїла. Її поставили так, що три пні, на одому із яких об’явилася ікона Божої Матері, опинилися прямо під церковним престолом: на ньому і помістили чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

Пізніше, в 1748 р. (така дата була вирізана ножем над дверима церкви), добудували більшу церкву. Відтоді на десяту п’ятницю після Христового Воскресіння в Городиловичах відбувався відпуст. Люди зі всієї округи сходилися до церкви. Багато хворих зцілювалися від своїх недуг. Ще пізніше, 1844 р. (за іншими даними 1869 р.), на місці старого храму спорудили велику, теж дерев’яну, церкву.

Коли 1946 р. мешканців с. Городиловичі насильно депортували з рідних земель, дяк за вказівкою місцевого священика передав ікону Анні Процюк. Тоді святиня почала мандрувати Україною разом із селянами. Спершу перебувала в сільській церкві с. Глибочок Борщівського району на Тернопільщині, згодом у с. Дальнич Кам’янка-Буського району Львівської області. Коли Городиловичі знову стали українськими (згідно з договором між СРСР і ПНР про новий радянсько-польський кордон), люди повернулися до рідних місць. На превеликий жаль, їхнє село було повністю знищено. Ікону Богородиці перевезли до с. Борятин на Сокальщині.

У 1990 р., коли впав комуністичний режим, Городилівську ікону Матері Божої величною процесією перенесли до церкви Успіння Пресвятої Богородиці в с. Ульвівок (лежить поряд зі знищеними Городиловичами), де вона, відреставрована 1998 р, допомагає людям і понині.