Одним із місць, яке вибрала сама Пресвята Богородиця для своєї прослави, є церква Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа в с. Маркополі. Саме в цій церкві знаходиться чудотворна ікона.

За народним переказом, на місці, де тепер стоїть Вознесенська церква, в давнину було село Ретвяни з високою липою посередині. Коли на Ретвяни напали татари, на цій липі з’явилася Божа Мати з Дитятком на руках. Цим самим Вона вказала негайно покинути село і сховатися в лісі. Завдяки вказівці Богородиці ретвянці були врятовані. Завойовники спалили все село, а селян не побачили.

Вдячні люди в 1749 р. на місці появи Богородиці спорудили церкву і придбали для неї достовірну копію ікони Богородиці, яка врятувала їм життя. Свого села вони не відбудовували.

Протягом століть до Маркопільської чудотворної ікони Матері Божої приходили люди, благаючи про допомогу, особливо в тяжких випадках і невиліковних хворобах. Про численні оздоровлення засвідчили довоєнні акти, які зберігалися в парафії.

Митрополит Сильвестр (Сембратович) своїм листом від 20 січня 1898 р. благословив молитву до цього образа (її склав колишній парох о. Іван Кумицький), назвав ікону чудотворною і надав відпуст на свято Вознесіння Христового.

У роки Першої світової війни село зазнало значних руйнувань. Знищено було й церкву. Збереглася тільки чудотворна ікона. Парафіянка Текля Когус перенесла її до сусіднього села.

У повоєнний час, на поч. 30 рр. ХХ ст., завдяки старанням пароха Богдана Ковальського, було збудовано сучасну церкву Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа і урочисто перенесено до неї чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

20 травня 1999 р. єпископ Зборівської єпархії Владика Михайло Колтун (тепер єпарх Сокальсько—Жовківський) своєю Грамотою урочисто відновив відпуст почитання Маркопільської ікони Матері Божої.