Історичні відомості про релігійне життя у с. Нестаничі є доволі скупими. Відомо лише, що перша сільська церква знаходилася там, де спочатку лежало село – ця місцевість називається сьогодні Загірські поля. Під час одного із набігів татар на Галичину село і разом з ним церкву було спалено.

За народними переказами, церква згоріла дотла, а ікона Пресвятої Богородиці залишилася неушкодженою, навіть не була обсмалена. Дідич села Станин, якому належали й Нестаничі, дізнавшись про дивним чином вцілілу ікону, одразу ж прибув до спаленого села. Знайшовши її на згарищі церкви, в попелі, поклав на воза з наміром відвезти до церкви Станина. Та коні не хотіли рушати з місця. Вони стояли якийсь час як вкопані. Потім рушили в бік Нестанич. Невдовзі на тому місці, де зупинилися коні. селяни на кошти цього дідича збудували невеличку дерев’яну церкву і помістили туди ікону.

На кошти місцевих багачів у 1725 р. у Нестаничах було збудовано дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці і перенесено до неї чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. В цьому храмі вона знаходиться донині.

Важливою сторінкою в існуванні парафіяльної церкви став період від 16 листопада 1838 р. до 8 квітня 1841 р., коли її парохом був о. Маркіян Шашкевич, письменник, засновник і активний діяч гуртка «Руська Трійця», ініціатор видання альманаху «Русалка Дністровая». Будучи тяжкохворим і позбавленим найнеобхідніших засобів для життя, у Нестаничах він написав філософсько-богословські поезії у прозі «Псалми Русланові», вірш «Слава Богу», закінчив переклад Євангелія від Івана.

У радянський період церква Різдва Пресвятої Богородиці, як і всі храми Української Греко-Католицької Церкви, була недіючою. Деякий час у ній була розміщена картинна галерея.