Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с. Серединки, Тернопільська область)
Тривалий час люди ходили на богослужіння в церкву до Буцнева.
Проєкт храму в с. Серединки виконав львівський архітектор Олександр Лушпинський (1878—1944). Наріжний камінь під будову церкви закладено у 1903 році. Церкву урочисто відкрили і освятили у 1913 році на честь Перенесення мощей святого Миколая. Про це свідчить вибитий на передній стіні біля входу до церкви напис «Р31903 РС 1913», тобто рік «зачаття» — 1903, рік закінчення — 1913.
2 липня 1937 року на парафії з візитацією побував єпископ Никита Будка. У церкві зберігається Євангеліє із написами: «Позволяю ужива ти в церкві в Серединках — Никита», — дата і відбиток штампу на ньому із написом: «Предложено в часі архиєрейської візитації. Серединки. Дня 2.07.1937 р.».
З 1945 року комуністична влада почала репресії проти УГКЦ. Восени 1945 року тодішнього місцевого священика о. Василя Куриласа заарештували і засудили на 10 років позбавлення волі за те, що відмовився возз'єднатися з РПЦ. З 1946 року парохом Буцнева і Серединок було призначено , який перейшов на російське православ'я. У 1960—1980 роках церкву атеїстична влада зачинила. З початком горбачовської перебудови люди добивалися відкриття храму. Церкву влада зареєструвала як російську православну. Але жителі села прагнули відновлення храму в лоні Греко-католицької церкви. У другій половині 1980-х років влада церкву відкрила та зареєструвала парафію у приналежності до РПЦ. У 1990 році храм і парафія стали греко-католицькими. Тоді ж вперше до села прибув о. митрат Василій Семенюк.
За часи його ревного служіння при парафії створено братство Матері Божої Неустанної Помочі та Марійська дружина.
У 2001—2002 роках на парафії збудовано дзвіницю (архітектор Ігор Худик). Також відновлено каплицю і впорядковано проборство, що є власністю парафії. На території храму знаходяться хрест та фігура Матері Божої.
Парохи:
- о. Ізидор Глинський,
- о. Михайло Кулинич,
- о. Василь Курилас,
- о. Микола Козяра,
- о. Волиняк,
- о. Микола Ніколаєв,
- о. митрат Василій Семенюк (1990),
- о. Петро Половко,
- оо. Андрій і Йосафат Говери,
- о. Володимир Дудка,
- о. Петро Глібчук (з 1995).