Дві перші дерев'яні церкви в селі згоріли у полум'ї татарських нападів. Парафіяни змушені були ходити на богослужіння за 7 км у Микулинці. У 1700 році постала нова, мурована церква Успення Пресвятої Богородиці. Біля церкви у 1707 році із тесаного каменю було споруджено дзвіницю з чотирма дзвонами. Зберігся лише один.

У 1939—1945 роках парохом у селі був о. Василь Станимир. Він, як і багато інших греко-католицьких священнослужителів, відмовився перейти в РПЦ. У березні 1950 року о. Василя і його родину органи НКВС заарештували, шість тижнів утримували в Бережанській тюрмі і згодом заслали у Тюменську область. Повернувся о. Станимир на Тернопільщину восени 1959 року й одразу влився у підпільне служіння для греко-католиків своєї колишньої парафії і смт Микулинці.

Під час хрущовського наступу на релігію церкву закрили. Віруючі із Прошови ходили на богослужіння у сусіднє село Скоморохи, де був діючий храм в структурі РПЦ.

Воскресіння духовності настало в селі у 1988 році, коли відзначали тисячоліття Хрещення Руси-України. Влада дозволила відкрити церкву, щоправда у підпорядкуванні РПЦ. Парафіяни забажали документально оформити парафію і церкву як греко-католицьку. Верховний архиєпископ УГКЦ Мирослав Іван кардинал Любачівський 8 липня 1991 року затвердив Статут парафії УГКЦ села Прошова. До храму повернулися збережені парафіянами церковні речі, люди жертвували гроші на ремонт і оновлення храму.

У 1991 році, коли розпочав своє служіння на парафії о. Василь Собчук, тут почало діяти братство Матері Божої Неустанної Помочі.

Церква стала духовним осердям національного виховання молоді. Парафіяни Зіновій Гарник, Роман Підлісний та багато інших були ініціаторами спорудження символічної могили Українським Січовим Стрільцям та воїнами УПА.

З великим духовним піднесенням святкувати віруючі села Прошова 300-ліття своєї святині. Також вагомою подією у духовному житті парафіян села Прошова було освячення 28 жовтня 2001 року каплички Святої Покрови, збудованої за пожертви віруючих на честь десятої річниці незалежності України.

Біля чистого життєдайного джерела, де щороку на Водохреща освячують воду, ожила капличка Матері Божої.

У 2011 році парафію відвідав владика Василій Семенюк, який освятив у храмі престол. Парафія має статус відпустового місця — Христа Чоловіколюбця.

Парохи:

• о. Йосип Варапучинський (1841—?),
• о. Юліан Сироїчковський,
• о. Євген Лопатинський,
• о. Василь Станимир (1939—1945),
• о. Микола Козар,
• о. Василь Собчук (1991—2003),
• о. Йосип Янішевський (2003—2013),
• о. Михайло Рудак (з листопада 2013).