Першою згадкою про парафію Різдва Пресвятої Богородиці є звіт до відділу культури за 1903 році, у якому о. Йосиф Студинський подає рік заснування парафії — 1752. Від 1772 року в селі був мурований храм, який у 1930-х роках з дозволу митрополита Андрея Шептицького за умови збереження фундаменту і зовнішнього вигляду був перебудований. На перебудову дзвіниці дозволу не було. У 1930 році храм наново освятив митрополит Андрей Шептицький. У церкві зберігся його портрет, який він залишив на згадку про відвідини парафії.

У 1944—1956 роках храм не був діючим через відмову віруючих прийняти московське православ'я, тому нова влада храм закрила і передала для потреб місцевого колгоспу. Так тривало до 1989 року, коли державна влада дозволила відкрити храм і зареєструвала парафію, але в структурі РПЦ. До відновлення храму доклала багато зусиль родина Ізидора Мацьківа.

З лютого 1990 року парафія і храм належать УГКЦ.

При парафії діє Вівтарна дружина. Поряд з храмом є парафіяльний будинок.

Парохи:

о. Микола Волянський,

о. Василь Жегалович (1832—1838),

о. Василь Комарницький (1838—1843),

о. Діонізій Навроцький (1843—1866),

о. Іван Білінський (1866—1867),

о. Йосиф Студинський (1867—1909),

о. Роман Добровольський (1907—1917),

о. Олександр Миринович (1917—1930),

о. Мирон Кордуба (1930—1933),

о. Юліан Юрик (1933—1944),

о. Василь Павлишин,

о. Михайло (Василь) Пастух,

о. Дмитро (Петро) Квич (12 лютого 1990—1991),

о. Йосафат (Олег) Говера (1991—1998),