Релігійна громада належить до УГКЦ з 1700 року, коли Львівський єпископ Йосиф Шумлянський перевів свою парафію в її лоно. У парафіяльній церкві є ікона святого Зигмунда, митрополита Варшавською (1862—1863), який останні 12 років (1883—1895) проживав у селі як титулярний єпископ Тарсу.

Храм збудовано у 1884 році на місці старого дерев’яного. Біля церкви є дзвіниця 1780 року побудови.

До 1946 року парафія і храм були греко-католицькими і офіційно повернулися в лоно УГКЦ у грудні 1989 році, хоча парафіяни завжди вважали себе греко-католиками. У 1946—1989 роках парафія і храм належали РПЦ.

На церковній території є хрест на честь скасування панщини (1848), капличка і фігура Матері Божої, перенесена із костьолу після його закриття у 1945 році. На території села є старовинна фігура святого Антонія з Ісусиком на руках, капличка з цілющим джерелом святого Зигмунта, де святий кожного дня молився упродовж 12-ти років. Реставровано гробівець графів Козебродських, в якому упокоювалися останки святого. 17 травня 2014 року біля гробівця було освячено пам’ятник святому Зигмунду, виготовлений і привезений з Бразилії монахинями із Згромадження Сестер Францисканок «Родина Марш», заснованого в Петербурзі в 1857 році.

На парафії діють: братство «Живої вервиці» і Марійська дружина.

Парохи:

• о. Антін Грибович (1847—1901),
• о. Іван Целевич (1901—1917),
• о. Василь Залуцький,
• о. Муциковський,
• о. Богдан Дрогомирецький (1922—1959),
• о. Микола Сус (з 1989).