Отці василіани з’явилися у Кристинополі (тепер м. Червоноград) у 1764 р. на запрошення тодішнього власника міста польського магната Франциска-Салезія Потоцького, який фундував для них церкву Святого Юрія та монастир. Історико-архітектурний комплекс чернечої обителі споруджений у 1771–1775 рр. за проектом архітектора Івана Зельнера. Сучасного вигляду церква Святого Юрія, що поєднує риси пізнього бароко і класицизму, набула із 1885 р., а будинок келій — внаслідок реконструкцій — у 1789 і 1888 рр. Зовнішній вигляд і внутрішнє планування будівель підкреслювали їх приналежність до східного обряду.

При монастирі діяла велика бібліотека, в якій зберігалися: Кристинопільський Апостол (XII—XIII cт.), Бучацьке Євангеліє (XII—XIII cт.), Городищенський помянник (1484 р.) та ін.

У Кристинопільській василіанській обителі 11 серпня 1892 р., після трьохденних реколекцій, склав вічні обіти Андрей (Шептицький).

З 1888 р. — і з невеликою перервою на час Першої світової війни — аж до 1944 р. в монастирі діяли василіанські богословські студії. Тут було засноване братство «Апостольська молитва», яке до 1902 р. нараховувало понад 10 тис. членів. Під проводом кристинопільських василіан розвинулося Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, засноване 1892 р. у ближньому с. Жужіль отцями Єремією Ломницьким та Кирилом Селецьким.

Монастир славився своєю чудотворною іконою, яку подарував у 1765 р. василіанській чернечій обителі у Кристинополі український шляхтич Станіслав Костка-Садовський (до того вона була родинною реліквією Садовських). Заступництвом чудотворної ікони монастир не раз рятувався від пожеж, які виникали в місті, та від мору, що охопив весь край. За ласки, що зійшли на побожних краян, її було прикрашено срібними ризами і вотами. 26 січня 1771 р. на підставі рішення Духовної комісії єпископ Максиміліан (Рило) проголосив Кристинопільську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. Наприкінці ХІХ ст. слава про неї вийшла далеко за межі Галичини. У 1901 р. о. Михайло Повх на пожертви парафіян виготовив для неї нові срібні шати. В 1902 р. Папа Римський Лев ХIII надав храму Святого Юрія відпусти на всі Богородичні свята, а також на празник Святого Онуфрія.

У червні 1947 р., коли Кристинопіль увійшов до складу Радянської України, перестала функціонувати і василіанська чернеча обитель. Троє ченців, які останніми покидали опустілий монастир, потайки забрали зі собою дорогу чудотворну ікону Божої Матері та перевезли її до Варшави.

У роки панування в Україні радянського комуністичного режиму з 1980 р. в церкві Святого Юрія знаходився філіал Львівського музею релігії та атеїзму, а в монастирських приміщеннях — картинна галерея, автошкола, пошта тощо. У 1959 р. на окремих об’єктах цього історико-архітектурного комплексу було проведено відновлювальні роботи (архітектор Ігор Старосольський).

На початку листопада 1989 р. церкву Святого Юрія разом із декількома приміщеннями монастиря було повернено отцям василіанам. Повністю всі будівлі монастиря передано ченцям лише в 1990 р. А чудотворна ікона повернулася на своє місце у червоноградський монастирський храм на Благовіщення 1994 р.