Перша церква була реконструйована зі шкільної споруди в 1952 році. Ця невелика споруда з трьома лобовими хрестами служила парафії десять років. У 1962 році, коли будівлю та ділянку було продано, будівництво більшої церкви було розпочато та завершено у 1968 році. Парафія була вшанована кількома візитами єпископа Андрія Роборецького, який освятив наріжний камінь і церкву 9 червня 1968 року.

Сучасна церква, розташована на ділянці з двома ділянками в південній частині Вейбурна, побудована з бетону та бетонних блоків і стоїть на високому прямокутному бетонному фундаменті 60 x 30 футів. Внутрішні стіни та рівна стеля оброблені гіпсокартоном; стіни святині обшиті деревом. Піднесене святилище з головним вівтарем знаходиться у східному кінці цієї орієнтованої зі сходу на захід церкви; на його відповідних північній і південній сторонах є дві ризниці зі сходами, що ведуть до церковного підвалу та церковної території. Два малі бічні вівтарі, присвячені св. Анні з Богородицею Марією та св. Йосипу з немовлям Христом, також знаходяться на відповідних сторонах святині, звернених до нави. Дві ікони в бічних вівтарях і ктиторська розпис церкви за головним вівтарем виконані олією на полотні художником Стефаном Меушем.

З заходу до церкви входять бетонні сходи з кованою огорожею. Він має вестибюль і хорове горище, до якого ведуть сходи біля північної стіни нави; сповідальні — біля південної стіни нави під хорами. Підлога церкви вкрита лінолеумом; центральний приділ, ризниці та святилище вкриті килимами. Дерев’яні лави в наві забезпечують сидіння прибл. 100 осіб. У церкві є електрика, сантехніка та центральне газове опалення. Підвал служить парафіяльним залом, містить добре обладнану кухню і, на додаток до північного та південного входів, згаданих раніше, вхід у нього здійснюється з північного боку вестибюлю.

Витрати на будівництво храму в розмірі 20 тис. доларів були покриті фінансовими внесками та добровільною працею парафіян. Певна допомога у будівництві, кошти та будівельні матеріали надійшли від інших етнокультурних груп Вейбурна, які захоплювалися щедрістю та ініціативою невеликої церковної громади. Керівником будівництва був Вальтер Бойко.

Українські поселенці прибули до Вейбурнського повіту в 1905 році переважно з Тернопільського повіту. Заселення Вейбурна почалося аж у 1951 році, під час придбання першої церковної споруди. До купівлі та перебудови храму громаду обслуговував о. А. Щеснюк, а богослужіння відбувалися в приватних домівках, зокрема в родині Т. Долінських. Членами-засновниками парафії були: Самуїл Боціан, Іван Юніловський, Микола Сивий (Сивий), Теодор Долінський, Георгій Чорней, Васій Орищак, Юрко Лозінський, Микола Зіпчишин, Петро Паславський, Даніель Луцик, Гаррі Дудар та Андрій Грицей. У 1967 році на парафії було зареєстровано 60 сімей, а в 1975 році кількість членів зросла до 75 сімей. У 1976 р. парафія була під керівництвом священика Б. Обаряника, пароха, Вальтера Бойка, Теодора Долінського, Ліко Шевца, Рассела Бліщака, Павла Кошмана, Петра Каліневича та Петра Шути.

Українська католицька парафія Пресвятої Трійці у Вейбурні перебуває під душпастирським утриманням Естевана.