Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (м. Тернопіль)

Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці – катедральний собор Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, колишній домініканський костел – пам’ятка сакральної архітектури.

У 1749 р. на розі міських валів на місці знищеної татарами української церкви на честь Пресвятої Богородиці гетьман Потоцький фундував будівництво костелу. Автором проекту вважають Августа Мощинського. Розпис інтер’єру здійснив Станіслав Строїнський. Храм вважається однією з кращих пам’яток пізнього східно-європейського відродження. Побудований з тесаного каменю у стилі бароко, оздоблений різьбою та кам’яними скульптурами. До костелу примикали монастирські приміщення, які утворюють єдиний архітектурний комплекс. Всередині цього комплексу – італійський дворик.

У 1908-1910 рр. проводилася електрифікація та реставрація будівлі: відновлено старі фрески і домальовано нові. Під час реставрації, здійсненої за проектом архітектора Садловського, споруджено новий купол. Церква зазнала значної шкоди під час «визвольного походу» Червоної армії у 1939 р. Тоді вона горіла, розплавилися прикраси із золота і срібла, завдано шкоди фрескам та покрівлі, частину високомистецьких робіт було вивезено у Росію та Польщу. Під час штурму Тернополя, наприкінці березня 1944 р, храм знову зазнав руйнувань – його штурмували сім днів. Було завдано великої шкоди куполу і вежам храму.

Після війни велася реставрація, та не було відновлено багатьох скульптурних елементів оздоблення, не зроблено спроби врятувати розпис інтер’єру. У храмі розмістили склад, фрески були остаточно знищені, храм до періоду відродження стояв пусткою.

З відродженням духовності в Україні святиня наповнилася акордом Літургій та молитвами вірних. Від 1989 р. церкваНепорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ є кафедральним собором Тернопільсько – Зборівської єпархії. Відновлений храм став окрасою міста. Розпис храму виконували українські митці у різних стилях.

Головний храм Тернопільсько - Зборівської єпархії УГКЦ є місцем постійного паломництва вірних, адже тут знаходяться мощі святого Миколая Мирлікійського, святого священномученика Йосафата (Кунцевича), блаженного священномученика Миколая (Чарнецького), блаженного священномученика Омеляна Ковча, святого Юди Тадея та камінь зі Святої Землі, місця, де Ісус Христос виголошував Нагірну проповідь.

Перелік