Церква Святого Андрія (Львів)

Храм Святого Андрія від 1990 р. є греко-католицькою парафією, в якій служать отці василіани. Давніше це був однойменний римо-католицький костел при монастирі ордену бернардинів, які з 1460 р. облаштувалися у Львові.
Сучасний монастирський комплекс почали споруджувати ще на початку XVII ст. за задумом ченця Бернарда Авелідеса і за проектом архітектора- італійця Паоло Домінічі. А роботами керували архітектори Павло Римлянин та Амвросій Прихильний, пізніше — Андрій Бемер. У 1630 р. було завершено всі будівельні та оздоблювальні роботи.
Сучасного вигляду церква Святого Андрія набула у першій половині ХVІІІ ст. Тоді було встановлено 16 вівтарів: головний — святого Яна з Дуклі, а далі Пресвятої Богородиці; Антонія Падевського; архангела Михаїла; Розп’ятого Христа; святого Петра з Алькантари; святої Теклі; святого Андрія Первозванного; святого Йосифа Обручника; святого Івана Капістрана; святої Анни, дочки Фануїла, пророчиці; святого Франциска; святого Станіслава з образом святої Варвари; трьох Царів; святого Івона; святого Бернарда.
Крім того, у 30-40-х рр. ХVІІІ ст. було споруджено дзвіницю та Криницю святого Яна з Дуклі (на місці первісного поховання святого).
Після церковної реформи, яку на зламі ХVІІІ—ХІХ ст. проводила влада Австрійської імперії, бернардинський монастир було ліквідовано, а в ньому поміщено архів. Костел став парафіяльним. 17 травня 1876 р. у ньому прийняв перше Святе Причастя майбутній Митрополит Андрей (Шептицький).
Під час радянської окупації костел був недіючим. У 1990 р. отці василіани зареєстрували тут греко-католицьку парафію Святого Андрія. У монастирському домі сьогодні розміщений Центральний державний історичний архів України.
Деревнянська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (друга пол. XVIIІ ст.) 12 грудня 1990 р., напередодні храмового празника Святого Андрія, до церкви було урочисто внесено Деревнянську чудотворну ікону Богородиці. Ця ікона свого часу була святинею Жовківського василіанського монастиря. У 1948 р. чернець-василіанин Антоній Масюк перевіз її до Крехова, а пізніше врятував від рук атеїстів (витягнув з вогню, коли ті спалювали реліквії Крехівського монастиря) і переховував упродовж 40 років.
До речі, перше чудо перед іконою Страждальної Матері Божої сталося 1786 р. в с. Деревня на Жовківщині, коли прозрів п’ятирічний хлопчик, який був сліпим від народження. Це відбулося на свято Успіння Пресвятої Богородиці, коли після багаторічних молитов-благань батьків, хлопчик раптом вигукнув: «Яка гарна Мати Божа!» А в часи комуністичного лихоліття на Благовіщення була оздоровлена від невиліковної хвороби донька місцевого атеїста.
27 червня 2001 р. Святіший Отець Іван Павло II під час Архиєрейської Святої Літургії у Львові 27 червня 2001 р. коронував Деревнянську чудотворну ікону Матері Божої. Сьогодні до цієї ікони горнуться тисячі побожних людей з молитвами-благаннями і молитвами-подяками за ласки Пресвятої Богородиці, які сходять на всіх, хто з вірою і надією приходить до Неї.
11 грудня 2010 р. храм святого Андрія збагатився ще однією реліквією — мощами свого духовного покровителя апостола Андрія Первозванного, які привіз із Рима єпископ Іриней (Білик), канонік папської базиліки Санта Марія Маджоре у Ватикані.

Перелік