Співкатедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці (м. Чернівці)

Українська Греко-Католицька Церква на буковинських теренах має давню історію, яка налічує вже понад два століття. Ще в 80-х рр. ХVІІІ ст. було зроблено перші кроки до створення громади. На жаль, у той час цю справу довести до кінця так і не вдалося.
Важливі зміни сталися на початку XIX cт.: на Буковині, зокрема в Чернівцях, розпочалися регулярні Богослужіння. Спершу українці молилися в костелі, при вівтарі Успіння Пресвятої Богородиці. А в 1820 р. чернівчанин Тадей Туркул подарував земельну ділянку та пожертвував невелику суму грошей для побудови греко-католицького храму. Трохи більше як через рік, 10 червня 1821 р., чернівецькі греко-католики урочисто увійшли до свого нового храму. Першу назву церква отримала на честь святих Петра і Павла.
У 40-ві рр. XIX ст. церкву розбудували, з Італії привезли іконостас та два вівтарі, у розписі ікон яких брав участь відомий польський іконописець Адам Отеховський (сьогодні можна побачити його автограф на іконі Ісуса Христа). Невдовзі після того храм збагатився іконою Матері Божої, для якої жертводавець і фундатор церкви Тадей Туркул, один із найбагатших людей Буковини, в 1879 р. у Кракові виготовив позолочені ризи. Серед парафіян Успенського храму були відомі культурно-політичні діячі: професори Чернівецького університету Ігнатій Онишкевич та Степан Смаль-Стоцький, видатні буковинські письменники Юрій Федькович, Ольга Кобилянська та Ірина Вільде. До чернівецького храму не один раз здійснювали візитації греко-католицькі єпископи. Зокрема, 1880 р. її відвідав Митрополит Йосиф (Сембратович), а в 1900 р. Андрей (Шептицький) як єпископ Станіславівський.
Слід зазначити, що в 1930 р. Буковина налічувала вже 18 тисяч українських греко-католиків.
Простоявши понад століття, церква була істотно перебудована у стилі ампір за проектом відомого вченого та політика Володимира Залозецького. У 1937 р. храм отримав назву Успіння Пресвятої Богородиці. У 1946 р., коли УГКЦ була офіційно ліквідована, собор Успіння Пресвятої Богородиці було передано Російській Православній Церкві. А в 1961 р. його було закрито. Під час закриття храму вірні УГКЦ зуміли перенести іконостас та вівтар Пресвятої Діви й Ісуса Христа до церкви Святого Миколая, що знаходиться неподалік.
8 січня 1990 р. перед зачиненими дверима храму о. Микола Сімкайло, нині єпарх Коломийсько-Чернівецький, відправив першу Божественну Літургію. 25 січня 1995 р. до собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ були повернуті іконостас та чудотворна ікона Матері Божої. На жаль, ще до сьогодні в Миколаївській церкві залишилися вівтар Святого Йосафата, зроблений о. Петром Кулішем, та мощі святих із печаткою Римського Архиєрея та Митрополита Андрея (Шептицького).
Чернівецька чудотворна ікона Пре- святої Богородиці «Надія Безнадійним» (ХVІІ ст.) Чернівецька чудотворна ікона багато разів ощасливила потомством бездітних батьків. Є докази численних зцілень та навернень залежних від шкідливих пристрастей молодих людей. Гасло ікони «Стережися безнадійності — звернися до „Надії Безнадійним“ має притягальну силу.

Перелік