Монастир Преображення Господнього (с. Гошів, Івано-Франківська обл.)

Історія виникнення Гошівського монастиря закрита завісою історії. Час поселення кількох ченців-пустельників в урочищі Чорний Ділок, яке було першим місцезнаходженням обителі, точно встановити не можливо. Перша історична згадка про Гошівський монастир датується 1507 р., коли він увійшов до реєстру Київської митрополії.

Цей монастир не один раз зазнавав руйнувань, але щоразу його відбудовували. Згідно з монастирською хронікою, велика заслуга у черговому його відновленні була побожного лицаря на прізвище Кучулад, родом із Тухлі. Він вибудував для василіанських ченців невеликий дерев’яний монастир, а біля нього церковцю Успіння Пречистої Діви Марії. Однак чернече життя тут тривало недовго. В 1618 р. монастир було знищено. З 1629 р. новими фундаторами Гошівської обителі, яка була перенесена на Ясну гору, стали Євстафій Шумлянський і його син, Львівський єпископ Йосиф (Шумлянський).
Гошівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (перша пол. XVIII ст., копія) Визначальну роль у дальшому розвитку Гошівського василіанського монастиря стала відігравати чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, написана на зразок Ченстоховської (Белзької) ікони. Монастирський літопис подає таку історію її походження. Спочатку вона знаходилася в домі українського шляхтича Андрія Шугая в с. Хоробрів на Тернопільщині. Коли в краю вирувало селянське повстання, дочки
шляхтича перебралися до маєтку Миколи Гошовського на Львівщину, в с. Дунаєво. Вони взяли зі собою родинну реліквію – ікону Богородиці. Через деякий час дівчата повернулися додому, а ікону забули. В домі Миколи Гошовського ікона також прославилася чудами. Весною 1736 р. вона засяяла на всю стіну, а на лику Богородиці з’явилися сльози. 11 липня 1737 р. Митрополит Атаназій (Шептицький) проголосив цю ікону чудотворною. Того самого року її було урочисто перенесено до давньої дерев’яної монастирської церкви Гошівської обителі. Згодом, 1758 р., Микола Гошовський подарував ченцям весь свій маєток на Ясній горі.
У 1760-х рр. монастир зазнав випробування вогнем. У 1771 р. ченці збудували з дерева новий монастир і церкву.
У 1834 – 1842 рр. стараннями ігумена Юліана Мокрицького в монастирі вибудували просторий і величний мурований храм за планом архітектора А. Мозера. Нову церкву прикрасили гарним іконостасом і проповідальницею у вигляді Петрового човна. На головному престолі новозбудованого храму помістили Гошівську чудотворну ікону Божої Матері. Спорудили і нові муровані монастирські приміщення.
20–30-ті рр. минулого століття стали, мабуть, золотою добою в історії Гошівського монастиря. Тут щороку відбувалися Марійські відпусти, на які приходили пішки чи з’їжджалися десятки тисяч паломників із різних кутків Галичини. Проводилися різноманітні патріотично-релігійні заходи, зокрема присвячені 950-річчю Хрещення Київської Русі, 900-річному ювілею проголошення Богородиці як Покровительки українського народу, Цариці України тощо.
У серпні 1944 р., під час боїв за Ясну гору, монастир зазнав значних руйнувань. Ченцям Гошівської обителі, незважаючи на репресивну політику радянської влади щодо василіанських монастирів, дивом вдалося втриматися у монастирі аж до 1950 р. Проте 26 – 27 березня 1950 р. монастир у Гошеві було ліквідовано. В монастирських приміщеннях розмістили будинок-інтернат для розумово відсталих дітей, а зневажену церкву обителі, на якій було зрізано всі хрести, довели до руїни. В 1978–1988 рр. у монастирських приміщеннях було влаштовано базу відпочинку івано-франківського підприємства «Позитрон». У 1988 р. монастир був переданий монахам РПЦ.
У 1989 р. чернеча обитель у Гошеві знову стала василіанською. Монастир відновив свою діяльність на початку 1990 р. Щодо чудотворної ікони, то після ліквідації монастиря в 1950 р. вона зникла. У липні 2001 р. василіанам було передано найстарішу копію Гошівської чудотворної ікони. 1 липня 2009 р. Святіший Отець Венедикт XVI благословив золоті корони та шати для цієї ікони. Урочисту коронацію здійснили чотири греко-католицькі єпископи: Іван (Мартиняк), Софрон (Мудрий), Тарас (Сеньків) та Іриней (Білик). Того ж року Марійський відпустовий центр при монастирі на Ясній горі у Гошеві піднесено до гідності базиліки, духовно спорідненої із папською базилікою Святої Марії Манджоре. Тут можна отримати повний відпуст щонеділі впродовж усього року.
18 березня 2011 р. на Ясну гору урочисто перенесено частинку Чесного і Животворящого Хреста, яку встановлено для почитання в Господньому гробі.

Перелік